Справа № 11-кп/796/297/2013 Категорія : ч. 1 ст. 286 КК України
Головуючий у першій інстанції Осаулов А.А.
Доповідач Балацька Г.О.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіБалацької Г.О.,
суддів Сілкової І.М., Горб І.М.,
за участі секретарів Дем'яненко В.І., Трончука М.Ю.,
прокурораГорбаня В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду 19 серпня 2013 року кримінальне провадження № 12013110100005430 за апеляційною скаргою прокурора Шаповалової Є.О., яка брала участь в судовому провадженні, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого: АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, не судимого,-
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 5.000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду, ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 26.03.2013 року, приблизно о 08 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ3302», д.н.з. НОМЕР_1, після зупинки автомобіля біля ринку «Лук'янівський», що по вул. Мельникова, 1, в м. Києві, на під'їзній дорозі поблизу входу до ринку, маючи намір переставити автомобіль в інше місце, приблизно о 09 год. 00 хв., в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху не впевнився в безпечності, не звернувся за допомогою до інших осіб та розпочав рух заднім ходом. В цей час позаду автомобіля «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_1, з тротуару на під'їзну дорогу до ринку вийшов пішохід ОСОБА_9, на якого ОСОБА_8, продовживши рух в автомобілі заднім ходом, задньою частиною автомобіля вчинив наїзд, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, що за критерієм тривалості розладу здоров'я відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор Шаповалова Є.О., яка брала участь в судовому провадженні, подала апеляційну скаргу, в якій просить вказаний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, звільнивши його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, як зазначається в апеляційній скарзі, полягає в тому, що суд не призначив ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, незважаючи на вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
А тому, як указує в апеляційній скарзі прокурор, враховуючи грубий характер допущених ОСОБА_8 порушень вимог Правил дорожнього руху та їх наслідків, не призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необґрунтованим і за таких обставин призначене обвинуваченому покарання не буде в повній мірі відповідати вимогам закону, у тому числі ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі; пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив її залишити без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_8, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушення при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України кримінального правопорушення, не перевіряється відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України.
Призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, всупереч доводам апеляції прокурора, в повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, а тому колегія суддів не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, тобто таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Зокрема, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, що раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Крім цього, суд правильно визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття та наявність на утриманні неповнолітніх дітей.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора з приводу не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, то вони, враховуючи наведені вище обставини, не можуть бути визнані ґрунтовними і служити підставами для скасування вироку суду та призначення засудженому більш суворого покарання, шляхом призначення додаткового покарання.
Не відносяться до таких обставин і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом не прийнято до уваги ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, оскільки ці обставини і слугували підставами для притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням йому покарання не у мінімальних межах, встановлених в санкції вказаного закону.
При цьому необхідно вказати, що відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є обов'язковим, а тому його незастосування судом не може служити підтвердженням неправильного застосування кримінального закону у змісті положень ст.ст. 50, 65 КК України.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає жодних підстав для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку, оскільки апеляційна скарга прокурора не містить переконливих доводів того, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року відносно ОСОБА_8 укримінальному провадженні № 12013110100005430 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Шаповалової Є.О., яка брала участь в судовому провадженні, - без задоволення.
БалацькаГ.О. Сілкова І.М. Горб І.М.