АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа: 11/796/1537/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Овсеп'ян Т. В.
Категорія ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317 КК України Доповідач: Лук'янець Л. Ф.
16 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Лук'янець Л. Ф.,
суддів Чорного О. М., Ковальської В. В.,
за участю прокурора Отроша В. М.,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року,
Зазначеною постановою суду кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 т. 309, ч. 2 ст. 317 КК України, повернута прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, у зв'язку з допущеною неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Своє рішення суд мотивував тим, що в порушення вимог ст. 223 КПК України 1960 року в обвинувальному висновку, складеному органом досудового слідства, відсутні будь-які посилання на доводи, наведені обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на свій захист, і результати їх перевірки, що є суттєвим порушенням вимог кримінально-процасуального закону, у тому числі і порушення прав обвинувачених на захист. Також, не були досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню органами досудового слідства та стороною обвинувачення в суді, а вказані недоліки не можуть бути усунуті в судом, в силу своєї диспозитивності, процесуальних можливостей та покладення зазначеного обов'язку на органи досудового слідства та прокурора.
Крім того, суд вважає, що досудове слідство проведено неповно та однобічно, зокрема: обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пред'явлене не конкретно, не встановлені та не допитані всі особи, які є свідками та очевидцями вчинення інкримінованих їм злочинів; не з'ясовані та не перевірені доводи ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на свій захист; не перевірені повноваження ОСОБА_8 щодо надання в оренду гаражних боксів; не перевірено правомірність дій працівників ВБНОН Шевченківського РУ щодо затримання та в подальшому виявлення та вилучення психотропної речовини у ОСОБА_8, а також вчинення аналогічних дій щодо ОСОБА_7
На дану постанову суду подана апеляція прокурором, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, який посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, просить скасувати дану постанову суду, а матеріали справи направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
При цьому, прокурор зазначає, що всі недоліки досудового слідства, зазначені у постанові при необхідності, за клопотанням сторін для підтвердження чи спростування їх позицій, суд має змогу усунути в судовому засіданні шляхом ретельного допиту підсудних, свідків, виклику й допиту нових свідків, а також працівників міліції, які відбирали пояснення у підсудних на досудовому слідстві, витребування необхідних документів, а також шляхом надання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України 1960 року.
Крім того, прокурор посилається на те, що суд передчасно зробив висновки про неможливість встановлення місцезнаходження свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки суд виніс постанову про направлення справи на додаткове розслідування не дочекавшись виконання судового доручення за клопотанням прокурора у справі про привід свідків в судове засідання.
Також, зазначає, що позиція ОСОБА_7 про те, що обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ґрунтується лише на його показаннях як підозрюваного, які є неспроможними, оскільки з їх змістом він не знайомився, а лише підписував надруковані працівниками міліції документи під тиском останніх, посилання на грубе порушення його прав на захист, зокрема про вимушену під тиском працівників міліції відмову від захисника, є способом захисту, адже вказані факти не зазначались на досудовому слідстві. Вказаним показанням підсудного має бути надана оцінка при постановленні вироку у справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, обвинувачених та їх захисників, які вважали, що апеляція повинна бути направлена до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 353 КПК України 1960 року, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає поверненню до суду першої інстанції з таких підстав.
Постановою суду від 23.05.2013 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 т. 309, ч. 2 ст. 317 КК України, повернута прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, у зв'язку з допущеною неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду була проголошена в присутності прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції.
03.06.2013 року прокурор подав апеляцію на постанову суду, яка за своїм змістом не відповідала вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.
Згідно вимог ст. 352 КПК України 1960 року, у разі невиконання вимог ст. 350 цього Кодексу, головуючий суддя своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що апеляція прокурора не відповідає вимогам закону і ним не було вирішено питання про залишення апеляції без руху для виконання вимог закону.
Крім того, як видно з розписки, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 87 т. 4), прокурор отримав копію постанови суду 14.06.2013 року, однак, свою апеляцію, подав лише 25.06.2013 року, тобто через 32 дні після винесення постанови суду.
Однак, подана в такі строки апеляція прокурора не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.
Відповідно до вимог цієї статті у апеляції зазначається, в тому числі, і вказівка на те, в чому полягає незаконність постанови суду та доводи на її обґрунтування
У своїй апеляції прокурор зазначив, що постанова суду є незаконною і необгрунтованою, при цьому не зазначив в чому полягає її незаконність, який саме закон порушив суд першої інстанції, а в обґрунтування своїх вимог виклав вказівки, які повинен був зробити суд, для усунення недоліків досудового слідства.
За наявності таких недоліків апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 350 КПК України 1960 року, а також для визначення вимог ст. 353 КПК України 1960 року, оскільки подання апеляції у зазначений вище строк, породжує тяганину та порушує розумні строки розгляду кримінальних справ.
Враховуючи вимоги закону, щодо наслідків порушення строку на апеляційне оскарження та порядок його відновлення, дотримання вимог закону щодо змісту апеляції, що здійснюється судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що справа підлягає поверненню до Шевченківського районного суду м. Києва для виконання вимог ст. ст. 350, 353 КПК України 1960 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 359 КПК України, колегія суддів,-
Кримінальну справу, що надійшла до апеляційного суду м. Києва за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року, повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 350, 353 КПК України 1960 року, щодо апеляції прокурора.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________