ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8038/13 14.08.13
За позовом Дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф"
про стягнення грошових коштів і майна та розірвання правочину
Суддя Цюкало Ю.В.
Секретар судового засідання Івженко Г.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: Кондратенко Т.О. (представник за довіреністю);
від відповідача: Бабенко С.С. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 14 серпня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
23 квітня 2013 року Дочірнє підприємство "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н від 19.04.2013р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги щоб в судовому порядку:
- стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) в рахунок лізингових платежів за договором оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, за період з березня 2012 року по лютий 2013 року включно;
- стягнути з відповідача на користь позивача майно (обладнання для ресторану, вказане в специфікаціях № 1, 2 до договору оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, на загальну суму 1 498 697,77 грн.), а саме /перелік майна/.
Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 28.05.2013р. подав заяву б/н від 28.05.2013р. «Про уточнення (доповнення) позовних вимог» в якій Дочірнє підприємство "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" просить суд в судовому порядку:
- стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) в рахунок лізингових платежів за договором оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, за період з березня 2012 року по лютий 2013 року включно;
- розірвати договір оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, укладений між Дочірнім підприємством "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф»;
- стягнути з відповідача на користь позивача майно (обладнання для ресторану, вказане в специфікаціях № 1, 2 до договору оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, на загальну суму 1 498 697,77 грн.), а саме /перелік майна/.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним правочином та всупереч погодженого графіку здійснення платежів за період з травня 2012 року по лютий 2013 року відповідач не сплачував лізингових платежів, а тому, з посиланням на умови договору та положення Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором та суму переданого в користування майна та розірвати відповідний правочин в судовому порядку.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, за викладених у відзиві підстав, проти позову заперечує та просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Ухвалою від 26.04.2013 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.05.2013 року.
Ухвалою від 28.05.2013 розгляд справи відкладено на 05.06.2013.
В судових засіданнях 05.06.2013р., 12.06.2013р. та 19.06.2013р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва.
Ухвалою 19.06.2013 продовжено строк розгляду справи.
У зв'язку із перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року справа № 910/8038/13 прийнята до провадження, судом призначено розгляд справи на 24.07.2013 року.
В судовому засіданні 24.07.2013 року, у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.08.2013 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
05 червня 2013 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли клопотання «Про передачу справи за підсудністю на розгляд іншому суду» та «Про зупинення провадження у справі» в задоволенні яких судом, з підстав їх необґрунтованості, було відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01 травня 2010 року між позивачем (надалі - Лізингодавець) та відповідачем (далі по тексту - Лізингоодержувач) (разом - сторони) було укладено договір оперативного лізингу № 01-05/10 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір лізингу), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, належне йому на праві власності, а Лізингоодержувач приймає майно та проводить оплату Лізингодавцю лізингових платежів в порядку, передбаченому діючим законодавством та договором.
На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу визначене за Договором лізингу в Додатку № 1 Специфікаціях №№ 1, 2 майно, що підтверджується актами прийому-передачі від 01.05.2010р. та від 30.05.2010р.
З пояснень позивача слідує, що в травні 2012 року Лізингоодержувач надав Лізингодавцю графік платежів за період з травня 2012 року по квітень 2013 року, однак, як вказує позивач, в період з березня 2012 року по лютий 2013 року включно Лізингоодержувач не сплачує Лізингодавцю лізингових платежів відповідно до умов графіку, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 100 000,00 грн.
Позивач зазначає, що в березні 2013 року Лізингоодержувач направив Лізингодавцю претензію в якій вимагав сплатити заборгованість і повернути майно, та відповідач заборгованість не сплатив і майно не повернув, а відтак, зважаючи на прострочення Лізингоодержувача у здійсненні на користь Лізингодавця лізингових платежів, окрім заявлених вимог щодо стягнення заборгованості та суми майна позивач просить суд розірвати Договір лізингу в судовому порядку.
З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив на тому, що сторони не узгодили та не підписали будь-якого графіку здійснення платежів за договором оперативного лізингу, а отже - не дійшли згоди стосовно істотної умови договору. За переконанням відповідача, у Лізингоодержувача не виникло обов'язку повернення об'єкту лізингу Лізингодавцю.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи представлені сторонами документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Як вже було встановлено судом, 01 травня 2010 року між сторонами укладено договір оперативного лізингу № 01-05/10 згідно п.п. 1.1., 1.2. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, належне йому на праві власності, а Лізингоодержувач приймає майно та проводить оплату Лізингодавцю лізингових платежів в порядку, передбаченому діючим законодавством та договором.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу визначене за Договором лізингу в Додатку № 1 Специфікаціях №№ 1, 2 майно, що підтверджується актами прийому-передачі від 01.05.2010р. та від 30.05.2010р. (копії додатку № 1 Специфікацій №№ 1, 2 та актів в справі).
Додатками № 3 у кількості 2 (два) штук сторонами погоджено графіки здійснення лізингових платежів в період з травня 2010 року по квітень 2012 року (копії додатків містяться в справі).
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що за згодою сторін графік здійснення лізингових платежів може бути переглянутий.
Зміни та доповнення в договір вносяться за взаємною згодою сторін в письмовому вигляді і є невід'ємною його частиною (п. 11.2. Договору лізингу).
Таким чином, в силу п.п. 4.3., 11.2., необхідним є встановлення обставин взаємної згоди сторін щодо перегляду графіку здійснення лізингових платежів за Договором лізингу. Згода Лізингодавця та Лізингоодержувача про перегляд графіку здійснення лізингових платежів, разом з випливаючими з того правовими наслідками щодо здійснення платежів, викладається між сторонами в письмовому вигляді і є невід'ємною частиною Договору.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частиною 2 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що проект договору може бути запропоновано будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 3 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.
Доказів укладення між сторонами у письмовій формі погодженого графіку здійснення лізингових платежів за період з травня 2012 року по квітень 2013 року, в результаті прострочення оплати яких відповідачем в строк до 25 квітня 2013 року і стало підставами для заявленого позивачем позову, до суду не представлено.
Належних та достатніх доказів, що свідчать про надання Лізингодавцем Лізингоодержувачу Додатку № 3 до Договору про погодження графіку здійснення лізингових платежів за період з травня 2012 року по квітень 2013 року до суду не надано.
Зважаючи на викладене, враховуючи непогодження сторонами у встановленому Договором та чинним законодавством порядку графіку здійснення лізингових платежів за період з травня 2012 року по квітень 2013 року, недоведеними є позовні вимоги про стягнення з Лізингоодержувача на користь Лізингодавця 100 000,00 грн. заборгованості.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За таких обставин, встановлюючи наявність обставин для розірвання договору у разі істотного порушення договору другою стороною, судом, на вимогу однієї із сторін, договір може бути змінено або розірвано, при цьому, суд повинен дослідити існуючі та вказані стороною (позивачем) обставини та підстави для такого розірвання, і зокрема, щодо істотного порушення договору другою стороною.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, з урахуванням необґрунтованості позовних вимог щодо стягнення заборгованості за прострочення погашення графіку здійснення лізингових платежів по Договору, недоведеними, за викладених в позові підстав, є позовні вимоги про розірвання Договору лізингу та про стягнення майна (обладнання для ресторану, вказаного в специфікаціях № 1, 2 до договору оперативного лізингу № 01-05/10 від 01 травня 2010 року, на загальну суму 1 498 697,77 грн.).
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.08.2013р.
Суддя Ю.В. Цюкало