Справа № 817/2003/13-а
19 серпня 2013 року 15год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області
про скасування вимоги,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області (далі - УПФУ в Рокитнівському районі) про скасування вимоги від 07.05.2013 №Ф-77 про сплату недоїмки в сумі 1194,03грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус фізичної особи-підприємця та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Одночасно, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, а тому відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не зобов'язана. Вважає, що вимога УПФУ в Рокитнівському районі є протиправною та підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач не прибула, у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідач, УПФУ в Рокитнівському районі, позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Позивачу призначена пенсія за віком як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 N796-XII (далі - Закон N796-XII), тобто застосовано пільгову умову - зменшення пенсійного віку. Відтак, звільнення від сплати єдиного внеску позивача не стосується, як особи, що отримує інші види пенсійних виплат, не передбачених ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судове засідання відповідач не прибув, у поданому суду клопотанні просив розглянути справу за відсутності представника.
За таких обставин, з урахуванням вимог ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (належить до 3 категорії), що підтверджується відповідним посвідченням від 22.03.2011 серії НОМЕР_1 (а.с.30), зареєстрована як фізична особа-підприємець Рокитнівською районною державною адміністрацією 21.06.2010 (а.с.7), з 01.01.2012 по 01.04.2013 здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності 52.44.1 - роздрібна торгівля меблями згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 31.05.2012 (а.с.31).
Згідно з протоколом УПФУ в Рокитнівському районі від 17.05.2011 №50112 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.10.2011, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 04.05.2011 (а.а.с.9,20).
07.05.2013 УПФУ в Рокитнівському районі для ОСОБА_1 було сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф-77 на суму 1194,03грн. (а.с.6).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4. ч.1. ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом №1058-IV, статтею 1 якого визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Разом з тим, статтею 55 Закону №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.
У даному випадку положення ст.55 Закону №796-XII належить розуміти в контексті з положеннями ст.26 Закону №1058-IV. Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку про те, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, не зважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першою статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства, за наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.
Судом встановлено, що відповідно до вимог Закону №796-XII ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, тобто із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування він не перебуває, а відтак, обов'язок сплачувати єдиний внесок у позивача відсутній.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі, тобто пільгову, а не на загальних підставах, оскільки вважає, що ця обставина жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненою від сплати єдиного внеску. Вказана пільгова пенсія є пенсією за віком (лише зі зниженням останнього), а ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не передбачено обов'язковою умовою звільнення від сплати єдиного внеску призначення особі пенсії за віком саме на підставі Закону №1058-IV.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу УПФУ в Рокитнівському районі суду не доведено, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оспорюваної вимоги.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч цьому, УПФУ в Рокитнівському районі не доведені ті обставини, на яких ґрунтувалися заперечення на адміністративний позов, а зокрема відповідачем не підтверджено належними доказами у справі обставин щодо порушення позивачем вимог Закону №2464-VI.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що вимога УПФУ в Рокитнівському районі від 07.05.2013 №Ф-77 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 1194,03грн. є протиправною та підлягає до скасування, а позов - до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області від 07.05.2013 №Ф-77 про сплату недоїмки в сумі 1194,03грн.
Присудити на користь позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у сумі 114,70грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.