Справа № 536/370/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3058/2013
Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О.О.
Доповідач Кривчун Т. О.
20 серпня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді : Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В.,Чумак О.В.
при секретарі: Філоненко О.В.
за участю: відповідача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області про усунення перешкод та зняття з реєстрації.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
Рішенням Кременчуцького районного суд Полтавської області від 15 липня 2013 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області про усунення перешкод та зняття з реєстрації, - відмовлено повністю.
Вказане рішення оскаржив позивач ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що будинок є незавершеним будівництвом, не зданий в експлуатацію та непридатний для проживання.
Вказує, що шлюб між ним та дружиною розірваний згідно рішення суду, а тому вона є колишнім членом сім»ї та добровільно виселилася зі спірного будинку, і не проживала у ньому із січня 2007 року.
У наданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2013 року, залишеним у цій частині без змін рішенням Апеляційного суду Полтавської області, її вселено за адресою реєстрації до частини житлового будинку-сарай-гараж-літня кухня АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_4 не чинити їй перешкод в користуванні вказаною частиною будинку та передати ключі від цієї частини будинку, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.02.2009 року ніби-то встановлено факт її не проживання у домоволодінні АДРЕСА_1 з 20027 року є безпідставним, оскільки ця обставина судом взагалі не розглядалася, а було лише встановлено, що сторони не проживають сім»єю тривалий час, що не є тотожними поняттями.
Вказує, що зареєстрована та проживає за зазначеною адресою, оскільки іншого житла не має, хоча ОСОБА_4 створював неможливі умови для проживання-не давав можливості користуватися водою, світлом, вчиняв сварки, а після сварки у жовтні 2011 року з позивачем той побив її та вигнав із дому разом з донькою, ОСОБА_5, змінивши вхідні замки на дверях.
Заперечення обґрунтовує також і тим, що посилання позивача на те, що будинок недобудований, а тому реєстрація і проживання в ньому є неможливим, не відповідає дійсності, оскільки сарай-гараж-літня кухня літ. «Б» обладнано та є для них житловим приміщенням, де вони проживають з 1997 року, і цей факт встановлений рішенням Апеляційного суду від 15.05.2013 року, а сам позивач з цього часу зареєстрований за вказаною адресою.
У судовому засіданні відповідач та її представник доводи, наведені у запереченнях на скаргу, підтримали та прохали її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення відповідача, її представника, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням від 16 жовтня 1992 року №70 Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про виділення земельної ділянки для будівництва (реконструкції, капітального ремонту) індивідуального житлового будинку із господарськими приміщеннями і спорудами» ОСОБА_4 виділена земельна ділянка площею 0,24 га для будівництва одноквартирного, одно (двох) поверхового індивідуального житлового будинку площею 48,06 кв.м. з господарськими приміщеннями (а.с.12).
Згідно Дозволу №36/517 на проведення робіт, дійсного до січня 1996 року, виконкомом Білецьківської сільської ради народних депутатів дозволено ОСОБА_4 на підставі вищевказаного рішення на земельній ділянці в АДРЕСА_1 проводити будівництво житлового будинку та затверджено Технічну документацію на нього (а.с.14).
Актом від 14.01.1993 року встановлено межі земельної ділянки та будівель (а.с.13).
У листі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 12.03.2013 року зазначено, що протягом 2011-2012 років не зареєстровано жодних документів декларативного та дозвільного характеру за об'єктом будівництва за адресою АДРЕСА_1
З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 1994 року у Білецьківській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в якому вони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.02.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, розірвано (а.с.57).
Згідно довідки Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області № 15-1267 від 18.11.2009 року за ОСОБА_4 згідно запису в погосподарській книзі під №1050 числиться житловий будинок (1995 року забудови) з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 (а.с.61).
Установлено, що в період перебування у шлюбі з ОСОБА_4, а саме 25 січня 2007 року ОСОБА_5 зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1
Згідно довідки 18-218 від 01.03.2013 року інформація про письмову згоду ОСОБА_4 на реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 у сільській раді відсутня (а.с.20).
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 з 2007 року зареєстрована та проживала за вказаною адресою разом із власником будинку - ОСОБА_4 як член його сім»ї - дружина.
Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 311 Цивільного кодексу України встановлено, що житло фізичної особи є недоторканним. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.
У відповідності до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У грудні 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
Рішенням Кременчуцького районного суду від 11 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 до частини житлового будинку - сарай-гараж-літня кухня, АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 частиною будинку - сарай-гараж-літня кухня, літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 та передати ключі від цієї частини будинку.
В іншій частині позову відмовлено (а.с.50).
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2013 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, - скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
Вселено ОСОБА_5 до частини житлового будинку - сарай-гараж-літня кухня, АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_5 частиною будинку - сарай-гараж-літня кухня, АДРЕСА_1 та передати ключі від цієї частини будівель.
Виключено з судового рішення посилання на статті 150,156,157 ЖК України.
В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2013 року залишено без змін (а.с.80-82).
Зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 фактично з 2000 року проживали у домогосподарстві АДРЕСА_1 проживаючи в обладнаному під житло сараї-гаражі-літній кухні літ. «Б».
ОСОБА_4 був зареєстрований у даному господарстві в 1997 році, ОСОБА_1- у 2007 році, а ОСОБА_5 -у 2011 році.
Зазначені об»єкти в установленому законом порядку в експлуатацію не введені та не зареєстровані, до об»єктів житлового фонду не відносяться.
Разом із тим у судовому засіданні сторони не заперечували той факт, що побудовані та переобладнані під житло споруди придатні для проживання, що доводиться письмовими доказами: висновками санітарно-епідеміологічної станції, висновком судової будівельно-технічної експертизи, висновком державної інспекції техногенної безпеки у Полтавській області тощо.
За змістом статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
З посиланням на норми ст.ст.1 та 8 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, якими встановлено, що житлом є місце, де особа проживає, та, виходячи з того, що під поняття «житла» підпадають і не житлові приміщення, які обладнані під житло та являються для осіб постійним місцем проживання апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені приміщення в домогосподарстві є житлом в понятті наведених норм Європейської конвенції.
Право на користування житлом колишніх членів сім»ї власника будинку закріплено нормами статей 379 та 405 ЦК України.
Разом із тим в обгрунтування позовних вимог позивач безпідставно посилається на статті 63,71 та 72 ЖК України, якими урегульовано питання користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Таким чином, відповідно до рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2013 року, залишеного в цій частині без змін рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2013 року ОСОБА_1, як колишній член сім»ї власника, має право на користування житлом, а саме частиною будинку - сарай-гараж-літня кухня, АДРЕСА_1.
Відтак, ОСОБА_1 не створює перешкод власнику у користуванні незакінченим будівництвом будинком по АДРЕСА_1, Кременчуцького району, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
За змістом ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. №1382-ІУ зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на це вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71,72,116,156 Житлового кодексу України; ст.405 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_1 правомірно користується житлом, а саме частиною будинку - сарай-гараж-літня кухня, АДРЕСА_1, вимога про зняття її з реєстраційного обліку також є безпідставною.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, викладені у них обставини уже були предметом розгляду та їм дана відповідна правова оцінка у наведених вище судових рішеннях, які набрали законної сили.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на наведене підстав для його скасування рішення місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
За змістом статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - відхилити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2013 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця
/підпис/ О.В. Чумак
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Т.О. Кривчун