Справа № 161/1920/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П.
Провадження № 22-ц/773/1241/13 Категорія:51 Доповідач: Свистун О. В.
15 серпня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Свистун О.В.,
суддів - Федонюк С.Ю., Подолюка В.А.,
при секретарі - Пребойчуку Р.В.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Панішко Т.І,
третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня», третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,
за апеляційною скаргою представника відповідача Панішко Тетяни Іванівни на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2013 року,
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2013 року позов ОСОБА_1 до комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня», третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ головного лікаря до комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцька ЦРЛ» №184 від 21.12.2012 року «Про дисциплінарне стягнення».
Визнано незаконним і скасовано пункт 2 наказу головного лікаря комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцька ЦРЛ» №4-к від 14.01.2013 року «Про перевід ОСОБА_1.».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого акушерським відділенням лікаря комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцької ЦРЛ».
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Стягнуто з комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцька ЦРЛ» в користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 965,50 грн.
Стягнуто з з комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцька ЦРЛ» в дохід держави 573,50 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Панішко Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо переведення позивача на іншу посаду і не дав юридичної оцінки доказам про переміщення його в межах однієї кваліфікації та спеціальності.
В судовому засіданні представник відповідача Панішко Т.І., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи викладені в ній.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що головним лікарем проведено не переміщення, а саме перевід на іншу роботу, оскільки відбулася зміна посади, розміру оплати праці, режиму роботи, а отже зміна істотних умов праці.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 14 листопада 2007 року працював на посаді завідуючого акушерським відділенням Городоцької центральної районної лікарні. Наказом головного лікаря Городоцької ЦРЛ ОСОБА_3 №184 від 21 грудня 2012 року «Про дисциплінарне стягнення» за результатами службової перевірки головного управління охорони здоров'я Львівської облдержадміністрації, проведеної 26.11.2012 року в акушерському відділенні, виявлені порушення у здійсненні контролю завідувачем акушерським відділенням ОСОБА_1 за веденням медичної документації та порушення чинних наказів і вимог протоколів МОЗ України, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарного стягнення - догани - після повернення з чергової відпустки та приступлення до виконання своїх посадових обов'язків. З даним наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений після виходу з відпустки - 14 січня 2013 року.
Крім того, 20 грудня 2012 року заступником головного лікаря було подано на ім'я головного лікаря лікарні доповідну записку, в якій проведено перевірку медичної документації на яку покликалися перевіряючі в довідці.
Отже, судом встановлено, що причиною для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_1 були результати службової перевірки роботи акушерського відділення Городоцької ЦРЛ головним управлінням охорони здоров'я Львівської облдержадміністрації (а.с. 7-13). Догану було оголошено в результаті виявленого перевіркою порушення у здійсненні контролю за веденням медичної документації та порушення чинних наказів і вимог протоколів МОЗ України. Наказ «Про дисциплінарне стягнення» було видано 21.12.2012 року, в п'ятницю, робочий день. Проте, в цей же день не було ознайомлено з ним працівника, оскільки останній звернувся за допомогою лікарів по стану свого здоров'я. А з 24.12.2012 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці з дозволу керівництва лікарні.
Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких стягнень: догана, звільнення.
Із змісту даної статті вбачається, що підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілковито необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Однак, відповідачі притягуючи працівника до відповідальності не встановили чи є вина працівника в порушені трудової дисципліни і чи є порушенням трудової дисципліни саме не забезпечення ефективного контролю у веденні медичної документації.
Крім того, судом першої інстанції повно досліджено довідку, висновки якої покладено в основу наказу про накладення дисциплінарного стягнення на працівника лікарні ОСОБА_1, і дано вірну юридичну оцінку. Зокрема, в наказі не конкретно визначено, які саме порушення вчинив працівник. Ні в довідці, ні в послідуючих документах не вказано, які чинні накази та протоколи МОЗ України були порушені працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Судом встановлено і це вбачається із цієї ж довідки (а.с. 7-13), що ОСОБА_1 належним чином виконувались свої трудові обов'язки, а отже таке порушення, як незабезпечення контролю за веденням медичної документації є незначним в порівнянні із позитивними висновками службової перевірки в сукупності з позитивною репутацією роботи акушерського відділення Городоцької ЦРЛ.
Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Із пояснень позивача встановлено, що ніхто не відбирав у нього пояснень при ознайомлені з даним наказом. Поданий відповідачем акт про відмову ОСОБА_1 у наданні пояснень суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки він складений заінтересованими особами лікарні. Зокрема, заступником головного лікаря, який складав доповідні записки на позивача. А також, даний акт не зареєстрований у вхідній документації лікарні в день його складання. Із оглянутих в судовому засіданні наданих позивачем документів (наказ головного управління, заяв позивача на ім'я головного лікаря, доповідна) встановлено, що всі документи зареєстровані у журналі вхідної документації лікарні.
Таким чином, суд першої інстанції визнаючи незаконним і скасовуючи даний наказ діяв в межах вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наказом №4-к від 14.01.2013 року головного лікаря Городоцької ЦРЛ було проведено не переміщення, а переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, оскільки відбулася зміна посади, розміру оплати праці, режиму роботи, тобто зміна істотних умов праці. Такі зміни істотних умов праці відбулися без попередження позивача у встановленому порядку та без його згоди, що суперечить нормам трудового права.
Доводи представника відповідача, що ОСОБА_1 було не переведено, а переміщено з посади завідувача акушерським відділенням, лікаря-акушер-гініколога на посаду лікаря-акушер-гініколога на 0,5 ставки та лікаря-акушер-гініколога (ургентного) на 0,5 ставки акушерського відділення в межах спеціальності та кваліфікації безпідставні. Зокрема, згідно з наказом № 112-к від 13.11.2007 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу його було прийнято на посаду завідуючого акушерсько-гінікологічним відділенням з 14.11.2007 року з посадовим окладом згідно штатного розпису про що зроблено запис в трудовій книжці (копії додані представником відповідача під час розгляду справи). 02 грудня 2008 року згідно з наказом № 118-к вищевказаний наказ було визнано недійсним в зв'язку з невідповідністю назви посади штатному розпису. І прийнято ОСОБА_1 на посаду завідуючого акушерським відділенням з 14.11.2007 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Отже, судом встановлено, що позивача було прийнято на посаду завідувача акушерським відділенням Городоцької центральної районної лікарні з 14.11.2007 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. Дані обставини підтверджуються як наказами про прийняття на роботу, так і особовою карткою № 372, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні та копії яких долучені до матеріалів справи самим представником відповідача, також трудовою книжкою позивача.
Таким чином, позивача як завідуючого не переміщено, а переведено на посаду лікаря-акушер-гініколога на 0,5 ставки та лікаря-акушер-гініколога (ургентного) на 0,5 ставки акушерського відділення, так як дана посада не обумовлена трудовим договором згідно наказу про прийняття на роботу.
Також судом встановлено, що в даному випадку змінилися істотні умови праці позивача, а саме розмір оплати праці (зменшення ставки), режиму роботи і посади.
Відповідно до вимог законодавства допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Однак, відповідачем не надано таких доказів, оскільки зміни як такої не було.
Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Доказів про повідомлення працівника про зміну істотних умов представник відповідача також суду не надав.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку було саме переведення на нижчеоплачувану роботу, а не переміщення.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду критично оцінює надану представником відповідача доповідну записку заступника головного лікаря Матківського К.В. від 11 січня 2013 року, оскільки дана доповідна записка не була долучена до заяви про перегляд заочного рішення, до апеляційної скарги відповідача, а з'явилася тільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Оригінал даної доповідної записки оглянуто під час розгляду справи, копія долучена до матеріалів справи. Проте, до матеріалів справи долучена як позивачем, так і відповідачем доповідна записка (а.с. 6) від 20 грудня 2012 року, якій суд першої інстанції дав юридичну оцінку.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (ст.235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи положення ст.ст. 238, 235 КЗпП України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення грошових вимог позивача на час звернення з позовом до суду.
Отже, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 КЗпП України у тих випадках, коли в результаті переміщення працівника зменшується заробіток з не залежних від нього причин, проводиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.
Долучивши до апеляційної скарги витяг з наказу від 01.03.2013 року за № 28-к про доплату ОСОБА_1, лікарю акушер-гінікологу акушерського відділення, до середнього заробітку за період з 15.01.2013 року по 15.03.2013 року згідно з ч.2 ст. 114 КЗпП України та довідки про проведення виплати відповідач визнав, що в позивача змінені істотні умови праці.
Однак, судом встановлено, що окрім даної істотної умови були зміненні й інші істотні умови, а тому дані дії відповідача суд оцінює критично.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що підстав для переведення, як і для переміщення ОСОБА_1 на нижче оплачувану посаду у відповідача не було.
З оглянутих в судовому засіданні журналів реєстрації заяв та скарг від громадян вбачається, що було зареєстровано кілька скарг на завідуючого акушерським відділенням, однак будь-яких дій зі сторони адміністрації не приймалося.
Крім того, позивачем надано постанову Городоцького районного відділу УМВС України у Львівській області про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував ті норми права, які підлягали до застосування, і задовольнив позовні вимоги позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки є власним тлумаченням представника відповідача норм чинного законодавства і обставин справи та не підтверджені належними та допустимими доказами, як вимагає ст. 60 ЦПК України.
Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Панішко Тетяни Іванівни відхилити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: