Справа № 752/4491/13-ц
Провадження № 2/752/2205/13
30.07.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "МЗБК" про визнання права власності, -
встановив:
в березні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом ПАТ «МЗБК»(надалі - відповідач) про визнання права власності на нежитлове приміщення - трансформаторну підстанцію площею 61 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, при цьому пояснив наступне.
Відповідачем було продано кооперативу «Антей» приміщення трансформаторної підстанції площею 61 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. У вересні 2000 р. між позивачем та кооперативом «Антей» було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної трансформаторної підстанції, згідно якого позивачем було сплаченокооперативу «Антей» 18600,0 грн.В жовтні 2004 р. кооператив «Антей» було визнано банкрутом, а в липні 2012 року проведено державну реєстрацію його припинення у зв'язку з банкрутством. В наступному позивач звернувся до відповідача з проханням надати оригінали документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію трансформаторної підстанції та передання її відповідачем кооперативу «Антей». Відповідач відмовився надати позивачу вищезазначені документи, зазначивши, що їх було передано кооперативу «Антей» та надав позивачу довідку, про зняття з балансу відповідача трансформаторної підстанції та передання її кооперативу «Антей». У зв'язку з вищевикладеним, позивач зазначив, що відповідачем не визнано його право власності на приміщення трансформаторної підстанції. На підставі зазначеного, позивач просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення трансформаторної підстанції площею 61 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги, не заперечував проти визнання права власності позивача на приміщення трансформаторної підстанції.
Врахувавши надані сторонами пояснення, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд робить висновок необхідність відмовити у задоволені позовних вимог повністю, у зв'язку з наступним.
Згідно Акту прийманні-передання від 02.01.1991 р. відповідач передав, а кооператив «Антей» прийняв будівлю трансформаторної підстанції по АДРЕСА_1. з наступними показниками: площа земельної ділянки 0,05 га, загальна площа будівлі 61 кв.м.
Відповідно до довідки відповідача від 03.12.2010 р., будинок-трансформаторна підстанція за адресою АДРЕСА_1 знято з балансу підприємства в грудні 1990 р. та передано у січні 1991 р. кооперативу «Антей».
11.09.2000 р. між позивачем як покупцем та кооперативом «Антей» як продавцем було укладено договір № 18 на купівлю-продаж приміщення трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 1 договору № 18, продавець продає, а покупець купує приміщення бувшої трансформаторної підстанції, за адресою за адресою АДРЕСА_1. Вищезазначена будівля має млощу 61 кв.м. та знаходиться на земельній ділянці розміром 0,05 га.
Згідно п. 2 договору № 18, покупець зобов'язаний сплатити на протязі 7 днів вартість будівлі трансформаторної підстанції в сумі 18600,0 грн.
При цьому, відповідно до п. 2 договору № 18, продавець по отриманні оплати передає будівлю трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1., площею 61 кв.м., котре знаходиться на земельній ділянці розміром 0,05 га. У власність покупця.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 16 від 15.09.2000 р., кооперативом «Антей» було прийнято від позивача кошти у сумі 18600,0 грн. відповідно до договору № 18 від 11.09.2000 р.
У судовому засіданні відповідачем визнано позовні вимоги щодо визнання права власності позивача на приміщення трансформаторної підстанції.
Відповідно до положень ч. 4. ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В свою чергу, суд вважає, що визнання відповідачем позову у даній справі суперечить вимогам закону, у зв'язку з чим суд відмовляє у його прийняті, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 392. ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень п. 1.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року N 121, зазначена Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні, на момент укладення договору № 18 від 11.09.2000 р.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т. п.).
Крім того, згідно до п. 1.6 Інструкції, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
При цьому, відповідно до п. 2.1 Інструкції та додатку № 1 до неї «Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів, зокрема договорів купівлі-продажу.
Відповідно до вимог п.п. «ґ» п. 2.1. Інструкції, під час проведення державної реєстрації права власності на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис, за формою встановленою у додатку № 5 до Інструкції. Ящо на правовстановлювальному документі, немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа.
Згідно абз. 11. п.п. «а» п. 4.1. Інструкції, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядуванняфізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна. Як було зазначено вище, таким документом є зокрема договір купівлі-продажуоб'єкта нерухомого майна.
В свою чергу на договорі № 18 від 11.09.2000 р. відсутній реєстраційний напис встановленої форми, на підтвердження факту державної реєстрації права власності позивача за цим договором на трансформаторну підстанцію площею 61 кв.м., розташовану на земельній ділянці розміром 0,05 га. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.
Крім того, позивач не надав суду на підтвердження здійснення державної реєстрації права власності позивача за договором № 18 від 11.09.2000 р. інші докази: реєстраційне посвідчення за вищезазначеним договором, свідоцтва про право власності позивача на трансформаторну підстанцію площею 61 кв.м., розташовану на земельній ділянці розміром 0,05 га. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.
Також позивачем не підтверджено у встановленому порядку доказами факт передання кооперативом «Антей» відповідно до вимог п. 2 договору № 18 від 11.09.2000 р. позивачу у власність будівлі трансформаторної підстанції площею 61 кв.м., розташованої на земельній ділянці розміром 0,05 га. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ч. 2 ст. 59 ЦПК України, 2. обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 69 4. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, 1. суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, позивачем не доведено у встановленому порядку належними та допустимими доказами факт передання кооперативом «Антей» у власність позивача будівлі трансформаторної підстанції площею 61 кв.м., розташованої на земельній ділянці розміром 0,05 га. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1., а також не доведено факт здійснення державної реєстрації права власності позивача на вищезазначену трансформаторну підстанцію за договором № 18 від 11.09.2000 р.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає визнання відповідачем позовних вимог.
Крім того, згідно положень ст. 392 ЦК України, позивач може скористатися захистом його права власності у судовому порядку, в разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Проте, відповідач у судовому засіданні не заперечував проти права власності позивача, тобто зі сторони відповідача відсутнє оспорювання чи невизнання права власності позивача, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем не має спору із зазначено приводу та відсутні підстави для застосування положень ст. 395 ЦК України що судового захисту прав позивача.
Суд приходить до висновку, що позивач у такий спосіб намагаються отримати визнання права на об'єкт нерухомості - трансформаторну підстанцію за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1., без проведення визначеної законодавством України процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.
Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МЗБК» про визнання права власності - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Фролов М.О.