Провадження № 22ц/790/5062/13 Головуючий 1 інст. - Ізмайлов І.К.
Справа № 2029/2-2344/11 Доповідач - Котелевець А.В. Категорія: трудові
19 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Шаповал Н.М., Кіся П.В.,
за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсною довідки, зобов'язання здійснити певні дії, відшкодування шкоди,
В вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (далі - ПАТ «Верстатобудівельний завод»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсною довідки, зобов'язання здійснити певні дії, відшкодування шкоди.
На обґрунтування вказала, що перебувала у трудових стосунка з Відкритим акціонерним товариством «Верстатобудівельний завод» (далі - ВАТ «Верстатобудівельний завод»), зміненим на ПАТ «Верстатобудівельний завод», працюючи з 1979 року по 1989 рік малярем 3 розряду нітрофарбами, контролером малярних робіт. Від шкідливих виробничих факторів отримала професійне захворювання. За висновком останнього МСЕК від 12 серпня 1996 року їй встановлено втрату професійної працездатності 25% безстроково.
Наказом № 445-к від 8 серпня 1989 року призначено відшкодування шкоди, виходячи з середньомісячного заробітку, який становив 318 грн. 43 коп. Однак з врахуванням коефіцієнтів сума втраченого заробітку, починаючи з 1 травня 1992 року, підлягала відкоригуванню на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів, що ПАТ «Верстатобудівельний завод» не було зроблено. Сума відшкодування шкоди визначена відповідачем на початок 2001 року в розмірі 56 грн. 05 коп., в той час як відкоригований заробіток становив 115 грн. 88 коп.
Такий же втрачений заробіток, а саме - 56 грн. 05 коп. - з 1 квітня 2001 року продовжувало виплачувати і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі відповідної довідки від ПАТ «Верстатобудівельний завод».
Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позов, визнати недійсною довідку ПАТ «Верстатобудівельний завод» про встановлення розміру втраченого заробітку; зобов'язати ПАТ «Верстатобудівельний завод» провести перерахунок суми втраченого заробітку, починаючи з травня 1992 року по 1 квітня 2001 року, та надати Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова нову довідку про розмір втраченого заробітку станом на 1 квітня 2001 року, а саме - 115 грн. 88 коп.; стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Орджонікідзевському районі м. Харкова недонараховану та недоплачену суму відшкодування шкоди за період з 6 вересня 2008 року по 6 вересня 2011 року одноразово в розмірі 743 грн. 09 коп., зобов'язати його виплачувати, починаючи з 6 вересня 2011 року довічно по 437 грн. 08 коп. з подальшим перерахуванням у відповідності з діючим законодавством.
Відповідачі в особі своїх представників позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішенні по суті позову. Зокрема, зазначає, що суд не з'ясував обставин відшкодування шкоди у зв'язку з її професійним захворюванням.
ПАТ «Верстатобудівельний завод», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова в особі своїх представників в запереченнях на апеляційну скаргу просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебувала у трудових стосунках з ВАТ «Верстатобудівельний завод», зміненим на ПАТ «Верстатобудівельний завод», працюючи з 1979 року по 1989 рік малярем 3 розряду нітрофарбами, контролером малярних робіт. Від шкідливих виробничих факторів отримала професійне захворювання. За висновком останнього МСЕК від 12 серпня 1996 року їй встановлено втрату професійної працездатності 25% безстроково.
Наказом № 445-к від 8 серпня 1989 року призначено відшкодування шкоди, виходячи з середньомісячного заробітку, який становив 318 грн. 43 коп. (а. с. 4-8).
На момент вирішення питання про перерахунок розміру відшкодування шкоди діяла постанова Кабінету Міністрів України № 276 від 26 травня 1992 року, згідно якої перерахунок розміру відшкодування шкоди проводився виходячи з середньої заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
На підставі цієї постанови ОСОБА_1 проведено розрахунок розміру страхових виплат із розміру середнього заробітку за професією маляра за січень-квітень 1992 року, а саме - 1782 грн. 00 коп. При цьому з 1 травня 1992 року підприємством проведено коригування на коефіцієнти фактичного підвищення тарифних ставок - 2,25. Таким чином, щомісячна виплата стаовила розмір із розрахунку: 1 782 грн. 00 коп. х 2,25 х 25% (втрата професійної працездатності) = 1 002,00 крб.
У подальшому ПАТ «Верстатобудівельний завод» проводив перерахунок розміру втраченого заробітку ОСОБА_1 у відповідності з постановами Кабінету Міністрів України № 676 від 3 грудня 1992 року, № 46 від 26 січня 1993 року, № 392 від 2 червня 1993 року, № 671 від 30 серпня 1993 року, № 974 від 2 грудня 1993 року, якими закріплювалася обов'язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я при виконання ним трудових обов'язків, одночасно з переглядом тарифних ставок і посадових окладів на величину їх фактичного підвищення.
Таке ж правило встановлювалося і п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року.
З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-Х1У).
Згідно абз. 2, 3 п. 3 розд. Х1 «Прикінцеві положення» Закону № 1105-Х1У відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться фондом також зазначеним у ст. 8 цього закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями , а в разі їх ліквідації без правонаступника - фондом.
У п. 2 ст. 7 «Прикінцевих положень» Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (набрав чинності з 1 квітня 2001 року), встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові витрати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Особова справа позивачки № 1283 передана до Відділення виконавчої дирекції Фонду в Орджонікідзевськму районі м. Харкова за актом прийому-передачі № 71 від 20 серпня 2001 року. Згідно довідки ПАТ «Верстатобудівельний завод» сума втраченого заробітку складала на день прийому справи 56 грн. 05 коп. Саме цю суму і продовжило виплачувати відділення Фонду з наступним перерахунком відповідно до норм ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-Х1У, згідно якої перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячних страхових виплат зменшенню не підлягає.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові щодо визнання недійсною довідки, зобов'язання здійснити певні дії, відшкодування шкоди.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.
Розмір середнього заробітку, який підприємство розрахувало для призначення виплат на відшкодування шкоди, ОСОБА_1 не оскаржує.
Згідно вимог п. 28 Правил, які діяли на момент спірних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї потерпілого; підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.
Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Як пояснив представник ПАТ «Верстатобудівельний завод» в суді апеляційної інстанції, з листопада 1992 року по лютий 1993 року на підприємстві не відбувалось підвищення тарифних ставок та посадових окладів робітників, у зв'язку з чим не було і перерахунку розміру шкоди, у тому числі заподіяної ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 313, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
судді