Провадження № 22ц/790/4966/13 Головуючий 1 інст. - Голоба М.М.
Справа № 2/617/108/13
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Котелевець А.В.
19 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Шаповал Н.М., Кіся П.В.,
за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 19 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Народна фінансова-страхова компанія «Добробут», про відшкодування шкоди,
В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Народна фінансова-страхова компанія «Добробут», про відшкодування шкоди.
На обґрунтування вказав, що 9 січня 2013 року о 9 год. 50 хв., коли він рухався на власному автомобілі «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 по вулиці Перемоги в смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області з вини відповідачки, яка керуючи автомобілем «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожніх обставин, виїхала на зустрічну смугу, у зв'язку з чим сталося зіткнення автомобілів.
Постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області від 25 січня 2013 року визнано, що винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_3
У наслідок ДТП автомобіль позивача зазнав пошкоджень. Загальна вартість відновлюваного ремонту складає 5 000 грн. 00 коп.
Крім того, цією ситуацією йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 5 000 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що добровільно відповідачка шкоду не відшкодовує, просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 матеріальну шкоду та моральну шкоду в указаних розмірах, а також 229 грн. 40 коп. судового збору та 800 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В уточнених вимогах просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 5 803 грн. 13 коп. - на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. 00 коп. - на відшкодування моральної шкоди, 229 грн. 40 коп. судового збору, 1 219 грн. 04 коп. - на відшкодування витрат у зв'язку з проведенням експертизи, 800 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Відповідачка позов не визнала, посилаючись на відсутність її вини та страхування власником автомобіля «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, в ПрАТ «НФСК «Добробут».
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 19 червня 2013 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 500 грн. 00 коп. франшизи, 1 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, 229 грн. 40 судового збору, витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 705 грн. 60 коп., 63 грн. 48 коп. поштових витрат та 24 грн. 77 коп. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, вказує, що рішення ухвалено без належного з'ясування обставин щодо моральних страждань та заподіянням матеріальної шкоди у зв'язку з ДТП.
Відповідачка, третя особа рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (стаття 1167 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що 9 січня 2013 року о 9 год. 50 хв. на вулиці Перемоги в смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області відбулося зіткнення автомобілів сторін.
Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок того, що коли ОСОБА_2 рухався на власному автомобілі ««ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожніх обставин, виїхала на зустрічну смугу, що і призвело до аварії.
Ці обставини стверджуються, зокрема, постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області від 25 січня 2013 року, якою ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, з накладенням на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. на користь держави.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Народна фінансова-страхова компанія «Добробут» (а. с. 6, 20, 21).
Про настання ДТП ОСОБА_3 повідомила страховика належним чином.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 21 Закону № 1961-1У «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Вимоги про стягнення шкоди у зв'язку з ДТП пред'явлені безпосередньо до завдавача шкоди. Вимоги до страхової організації (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу, не пред'явлені.
Питання щодо залучення Приватним акціонерним товариством «Народна фінансова-страхова компанія «Добробут» в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, судом першої інстанції вирішувалось, однак позивач відповідних вимог не пред'явив. Залучення ж цієї організації на стадії апеляційного розгляду в якості належної особи не передбачено діючим цивільного-процесуальним законом.
Докази щодо звернення ОСОБА_2 до страховика з заявою про відшкодування шкоди у зв'язку з ДТП в матеріалах справи відсутні. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 Закону України від 24 вересня 2005 року № 2902-1У (з наступними змінами) «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 2902-1У) страхова оцінка розміру шкоди - визначення розміру шкоди з метою виплати страхового відшкодування.
Статтею 3 Закону № 2902-1У передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 (частини 1, 2 ст. 9, ч. 1 ст. 12, ст. 29 Закону № 2902-1У).
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача з відповідачки суми франшизи в розмірі 500 грн. 00 коп. з урахуванням моральних страждань ОСОБА_2
Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 як людина похилого віку, яка страждає на атеросклероз судин обох нижніх кінцівок та хронічну ішемію, вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду, шість разів приїздити у судові засідання, їхати до експерта, висновків суду в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. 00 коп. не спростовують.
Доводи апеляційної скарги про відмову в задоволенні вимог щодо транспортних витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження не ґрунтуються на законі.
Згідно з частинами 1, 3 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Оскільки висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 2684 від 1 квітня 2013 року складений експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. про. М.С.Бокаріуса на підставі заяви ОСОБА_2, а не на підставі ухвалу суду, транспортні витрати на його проведення не є судовими витратами в розумінні статті 79 ЦПК України.
Однак з висновком суду про відмову в задоволенні позову щодо стягнення витрат на правову допомогу погодитись не можна.
Закон України від 19 грудня 1992 року (з наступним змінами) «Про адвокатуру» визначає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвоката, які він бере на себе, складаючи присягу адвоката України.
Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті міністрів України 1 жовтня 1999 року /протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/У1/, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії з надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, частин 1-6 ст. 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отриманий адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком унесення й розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) ймовірність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;
3) необхідність виїзду у відрядження;
4) важливість доручення для клієнта;
5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;
9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з факторів, указаних у ч. 3 цієї статті, не має самостійного значення; вони підлягають урахуванню в їх взаємозв'язку стосовно обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат у справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Вартість послуг адвоката становить 800 грн. 00 коп., що стверджується квитанцією-угодою від 30 січня 2013 року на а. с. 39.
Договір про надання правової допомоги укладено з позивачем 31 січня 2013 року.
Адвокат ОСОБА_6 приймала участь як представник ОСОБА_2 лише в судових засіданнях від 27 березня 2013 року, 17 квітня 2013 року та 14 травня 2013 року, тривалість яких склала загалом 3 год. (а. с. 57-58, 80-81, 85-86).
Однак, адвокат витратила час на складання позовної заяви та уточнень до неї, пояснень по справі, апеляційної скарги, запитів до лікарні та селищної ради про надання довідок на підтвердження вимог, клопотання про забезпечення позову.
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги (ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України).
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 509 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (далі - постанова № 509) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Законом України про Державний бюджет на 2013 рік мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлена в розмірі 1 147 грн. 00 коп.
40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи складає 458 грн. 80 коп.
Оскільки вартість послуг щодо правової допомоги в розмірі 800 грн. 00 коп. не перевищує граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою № 509, підстав для задоволення позову в цій частині частково в розмірі 24 грн. 77 коп. у суду першої інстанції не було.
Сума витрат на правову допомогу в розмірі 800 грн. 00 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 19 червня 2013 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 800 грн. 00 коп. (вісімсот грн.. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
судді