справа № 208/3657/13-к
№ провадження 1-кп/208/172/13
Іменем України
16 серпня 2013 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.,
При секретарі - Патерило О.В.,
За участю:
Прокурора - Листопад А.М.,
Потерпілої - ОСОБА_1,
Обвинуваченого - ОСОБА_2,
провів судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у місті Дніпродзержинську Дніпропетровській області, по кримінальному провадженню за обвинуваченням у скоєні кримінального правопорушення відносно обвинуваченого:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, паспорт НОМЕР_3, ІН НОМЕР_2, освіта середня технічна, працюючого охоронцем на ВАТ «Інтерлок» Кривий Ріг з 20.06.2013 року, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, прописаного та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;
за ч. 1 ст. 164 КК України,
суд -
встановив:
ОСОБА_2, згідно рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.03.2010 року, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до її повноліття, на користь матері ОСОБА_4 починаючи з 12 березня 2010 року.
Однак, ОСОБА_2 знаючи про обов'язок сплачувати аліменти став на шлях злісного ухилення від сплати аліментів з метою уникнути по виконавчому листу утримань, не бажаючи виконувати покладений на нього обов'язок утримання дитини, хоча і був попереджений судом та державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів.
В період часу з 09 листопада 2010 року до 01 квітня 2011 року ОСОБА_2 працював у приватних осіб за усною домовленістю виконуючи тимчасові роботи і маючи заробіток в середньому 1000 гривень, аліменти добровільно не виплачував, в службу зайнятості населення м. Дніпродзержинська з питання працевлаштування ОСОБА_2 звернувся 09.11.2010 року і перебував на обліку до 24.02.2011року, при цьому отримав допомогу по безробіттю за листопад 2010 року в сумі 498,67 гривень, за грудень 2010 року в сумі 700 гривень та за січень 2011 року в сумі 391,55 гривень, а всього на загальну суму 1590,22 гривень, однак за вказаний період часу ОСОБА_2 не надав заяву до центру зайнятості, що він зобов'язаний до сплати аліментів, у зв'язку із чим аліменти з допомоги по безробіттю не утримувались та допустив заборгованість зі сплати аліментів за вказаний період часу на суму 1600 гривень.
В період часу з 01 квітня 2011 року до 01 вересня 2011 року ОСОБА_2 працював у приватних осіб за усною домовленістю виконуючи тимчасові роботи і маючи заробіток в середньому 1000 гривень, аліменти виплачував частково, а саме за травень 2011 року в сумі 100 гривень, за червень 2011 року в сумі 100 гривень, за серпень 2011 року в сумі 100 гривень, і допустив заборгованість зі сплати аліментів в сумі 3110, у зв'язку з чим порушив ч. 10 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", яке передбачає, що при наявності заборгованості по аліментах у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, особа притягується до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
В період часу з 01 вересня 2011 року до 01 травня 2013 року працював у приватних осіб за усною домовленістю виконуючи тимчасові роботи і маючи заробіток в середньому 1000 грн., аліменти добровільно не виплачував, матеріальної допомоги на утримання дитини не оказував, в службу зайнятості населення м. Дніпродзержинська з питання працевлаштування не звертався, і допустив заборгованість зі сплати аліментів в сумі 11465 гривень.
Таким чином, ОСОБА_2 злісно ухилявся від сплати аліментів за період часу з 09 листопада 2010 року по 01 квітня 2011 року і допустив заборгованість зі сплати аліментів за 5 місяців, або у твердій грошовій сумі 1600 гривень, за період часу з 01 квітня 2011 року до 01 вересня 2011 року і допустив заборгованість за 5 місяців, або у твердій грошовій сумі 3110 гривень, за період часу з 01 вересня 2011 року по 01 травня 2013 року і допустив заборгованість зі сплати аліментів 20 місяців, або у твердій грошовій сумі 11465 гривень, а всього на загальну суму 16175 гривень.
Вчинене ОСОБА_2 діяння, а саме: злісне ухилення від сплати, встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), містить склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину за пред'явленим його обвинувальним актом у повному обсязі, та пояснив, що він дійсно має спільних з ОСОБА_1 дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає з матір'ю ОСОБА_4 Про те що за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.03.2010 року, він зобов'язаний до сплати аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до їх повноліття, на користь матері ОСОБА_4 починаючи з 12 березня 2010 року, він знав.
Крім того, декілька разів його викликав державний виконавець до Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ, де роз'яснював його обов'язки по сплаті аліментів за рішенням суду на утримання сина, та наслідки злісного ухилення від сплати аліментів, але аліменти не платив, офіційно до Дніпродзержинського центру зайнятості населення для працевлаштування в період з 25.02.2011 року не став і на обліку як потребуючий роботу не знаходився. Розмір заборгованості в розмірі 16175 гривень, він не оспорює, і вважає що його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 164 КК України.
На даний час він кається у скоєному і намагається більш не допускати заборгованості та зобов'язується виконати належним чином свої зобов'язання за рішенням суду і сплатити всю заборгованість на користь потерпілої, просить суд врахувати його каяття та визнання вини, що на данний час ним частково сплачена сума заборгованості по аліментам в розмірі 1000 гривень, і призначити не суворе покарання та розглядати справу згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, що є його добровільною позицією.
Потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що дійсно в них з ОСОБА_2 є спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, який проживає з нею і знаходиться на її утриманні, так як ОСОБА_2, злісно в період з 09 листопада 2010 року по 01 травня 2013 року, ухилився від сплати аліментів за рішенням суду, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16175 гривень. На даний час сума боргу по аліментам зменшилася на 1000 гривень і становить 15175 гривень. Не заперечує щодо розгляду справи згідно до ч. 3 ст. 349 КК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, кваліфіковане за ч. 1 ст. 164 КК України, погоджуючись з кваліфікацією вчиненого ним діяння, та прокурор не заперечували і потерпіла щодо встановлених обставин, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 ЕПК України, вважає недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Таким чином, суд приходить до висновку що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 скоєне ним мало місце, і містить склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, в якому він винен.
З врахуванням зазначеного, за скоєний злочин передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 підлягає покаранню.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд виходить з вимог ст.. 65 КК України, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Згідно до вимог ст. 67 КК України, обставин обтяжуючих покарання за скоєний злочин вчинений ОСОБА_2, не встановлено.
Згідно до вимог ст.. 66 КК України, обставинами що пом'якшують покарання за скоєний злочин ОСОБА_2, є визнання свої вини і каяття, часткове погашення заборгованності.
Враховуючи характери і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість скоєного злочину, згідно до вимог ст.. 12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його характеризуючи данні, що за місцем мешкання характеризується посередньо, його відношення до скоєного, має постійне місце роботи та проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд приходить до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів з його сторони, є покарання з застосуванням ст.. 75 КК України.
На підставі вище зазначеного та керуючись вимогами ч. 3 ст. 349, ст..ст. 368, ч. 3 ст. 369 370, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Призначити ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.
У відповідності до вимог ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання, з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, встановив іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов'язки:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області, протягом 30 днів з дня його проголошення, через місцевий суд.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя Івченко Т. П.