Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/2651/13-а
29.07.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Цикуренка А.С.,
суддів Дудкіної Т.М. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2651/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 28.05.13
за позовом Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (вул. Генерала Васильева, 25, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003512204 від 27.02.13р. та №0003502204 від 27.02.13р.,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.13р. задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003512204 від 27.02.13р. та №0003502204 від 27.02.13р..
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, прийняті відносно Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" 27.02.2013р.: №0003502204 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 4495,00грн.; №0003512204 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сумі 5169,00грн.
Стягнуто судовий збір в розмірі 114,70грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС на користь Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління №5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд".
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.13 та прийняти нове рішення по справі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.
Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Заявник апеляційної скарги на полягає на нікчемності господарських операції позивача з ТОВ «Спільне інвестування».
Дочірнє підприємство "Шляхово-будівельне управління №5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (далі - позивач, ДП "Шляхово-будівельне управління №5" ВАТ "Південшляхбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.13р. №0003512204 та №0003502204.
У період з 11.01.2013р. по 17.01.2013р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Шляхово-будівельне управління № 5" ВАТ "Південшляхбуд" з питань достовірності декларування податкового кредиту за квітень 2011р. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011р., при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування».
За результатами перевірки складеного акт №297/22-3/03450583 від 18.01.2013р. (далі - Акт перевірки) (а.с.12-18).
Згідно з висновками Акту перевірки встановлено наступні порушення позивачем: п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого, донараховано податку на прибуток за 2 кв. 2011р. на загальну суму 5169 грн.; п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті зменшено від'ємне значення за квітень 2011р. у розмірі 4495 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0003502204 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 4495,00грн. та №0003512204 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сумі 5169,00грн. (а.с.9-10).
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2 кв. 2011р. необґрунтовано включено суми придбання товарів у ТОВ «Спільне інвестування» на загальну суму 22475 грн.
Відповідач вказує, що до перевірки надані податкова, видаткові накладна, але договір постачання до перевірки надано не було. Також у Акті зазначено, що жодного документа до перевірки надано не було. (аркуш 4 перевірки)
Відповідач, в якості обґрунтування доводів, що викладені в Акті перевірки посилається на те, що при проведенні перевірки ним використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту перевіряємого підприємства ТОВ «Спільне інвестування» (34730512), а також матеріали довідки №27/16-01 від 31.07.2012р., складеної фахівцями відділу фінансових розслідувань УБВД ОЗШ ДПС в АРК, у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АРК співробітниками МУ ОД ДПА в АР Крим, припинена діяльність «конвертаційного» центру, створеного на базі ТОВ «Комерційна компанія «Федератів», ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Юкрейнєксчендж» , ТОВ «Спільне інвестування», ПП «Виробничо-комерційна «Сельпроммаш». У ході проведення заходів встановлено злочинну групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та наданні послуг підприємствам по формуванню фіктивного податкового кредиту та фіктивних валових витрат.
У довідці №28/16-01 від 31.07.2012р. зазначено, що згідно вищезазначеної інформації встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ДП «ШБУ №5» ВАТ «Південьшляхбуд», із зазначеними у довідці контрагентами, зокрема з ТОВ «Юкрейнєксчендж» за період з 01.01.2010р. по 30.05.2011 р. мають безтоварний характер та підпадають під ознаку «нікчемності».
З наведеного відповідачем у Акті перевірки встановлено, що ДП «ШБУ №5» ВАТ «Південьшляхбуд» перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Спільне інвестування» без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, ДП «ШБУ №5» ВАТ «Південьшляхбуд» порушено ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Спільне інвестування» компресор ПК 576 вартістю 23670,00грн., з яких ПДВ 3945,00грн. та щітка поливомийної машини вартістю 3300,00грн., з яких ПДВ 505,00грн., що підтверджується видатковими накладними №143 від 12.04.2011р., №267 від 21.04.2011р., податковими накладними №143 від 12.04.2011р., №267 від 21.04.2011р. (а.с.32-35).
Отриманий від вищенаведеного контрагента товар сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку №26009015866 за 11.04.2011р., №26009015866 за 13.04.2011р., №26009015866 за 20.04.2011р. та не заперечується відповідачем.
Товари придбані у вищенаведеного контрагента, використано позивачем у його господарській діяльності (а.с. 87-92).
Судова колегія звертає увагу, що Акт перевірки не містить опис дослідження первинних документів позивача, які підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Спільне інвестування» та подальше використання його у господарській діяльності позивача. Також Акт перевірки не містить опис дослідження факту не використання надалі цих товарів позивачем з посиланням на досліджені (або відсутні) бухгалтерські документи позивача.
Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.
Дослідивши надані позивачем на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, безпідставним є неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.
Факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою не встановлено, Акті перевірки не наведено.
Щодо посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи та матеріали довідки УБВД ОЗШ ДПС в АРК, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ та матеріали довідки УБВД ОЗШ ДПС в АРК, на які посилається відповідач, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Також безпідставними є висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування», виходячи з наступного.
Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.
Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.
Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні угод із контрагентом відпоівдачем не надано.
Щодо стосується висновків податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. в сумі 22475,00грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 5169,00грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011р. всього у сумі 4495,00грн..
Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)
Враховуючи, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування» є товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо безпідставності висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.
Аідповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Пункт 198.3 ст.198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
В силу п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як зазначено у п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
При цьому, в силу п.184.5 ст.185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
ТОВ «Спільне інвестування» на момент укладення з позивачем договору і виписки податкових накладних було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.
Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 ПК України визначено обов'язкові реквізити які зазначаються у податковій накладній в окремих рядках.
Встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Спільне інвестування» відповідають вимогам зазначеної норми.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.13р. по справі № 801/2651/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко
Судді підпис Т.М. Дудкіна
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.С. Цикуренко