25.04.2013
434/430/13-ц
2/434/1331/13
24 квітня 2013 року Артемівський районний суд м. Луганська
в особі судді Селезньової Т.В.,
при секретарі Піддубняк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
Позивачка просить стягнути на її користь з відповідача аліменти на її утримання по 1000грн. щомісячно, мотивуючи тим, що вона потребує допомоги від чоловіка, є непрацездатною , з 2009року їй встановлена 2-га група інвалідності, має з доходів лише пенсію у розмірі 800 гривен, є хворою і потребує профілактичного курсу лікування для підтримки стану її здоров'я , їй необхідні кошти на ліки, не може працювати , що перебуваючи у шлюбі вона постійно хвилювалася, оскільки часто сварилася з чоловіком із-за побутових потреб , що призвело до погіршення її здоров'я і встановлення 2-ї групи інвалідності ; вважає, що відповідач працює і має постійний заробіток, інших осіб, яких за законом він зобов'язаний утримувати, не має, стягнень за виконавчими листами не має, тому спроможний надавати їй допомогу.
Відповідач позов не визнав, пояснив, що позивачка згідно ч.4 ст. 75 СКУ не вважається особою, що потребує допомоги, враховуючи розмір її пенсії, який перевищує прожитковий мінімум, визначений законом. Також заперечує, виходячи з того, що позивачка проживає разом з працездатною матір'ю , яка може надати матеріальну допомогу позивачці . Просив врахувати те , що на теперішній час він не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці , оскільки його заробітна плата майже дорівнює пенсії позивачки , окрім того він має на утриманні непрацездатних батьків і бабусю, які також потребують допомоги.
Вислухавши доводи сторін і подані ними докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:
Сторони перебували у шлюбі з 27.09.2008 р., розірвано шлюб 03 грудня 2013 року за рішенням суду, з рішення вбачається, що сімейні стосунки припинені з початку вересня 2012 року.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
Згідно довідки МСЕК позиваці встановлено 2 групу інвалідності з 27.10.2009р. за загальним захворюванням, останнє обстеження 8.11.2012р., визнана інвалідом 2 групи до 1.11.2014р., виражене обмеження життєдіяльності.
Згідно довідок з ПФУ, пенсійного посвідчення позивачка знаходиться на обліку в Артемівському ПФУ і отримує пенсію по інвалідності 2 групи по загальному захворюванню, пенсія призначена з 27.10.2009 р. по 31.10.2014 р. , пенсія позивачки становить в середньому 960 грн.
Позивачка представила виписки з медичної карти, з якої вбачається, що вона відвідувала лікарів, має діагноз : розсіяний склероз.
Відповідач також подав документи на підтвердження наявності того , що його заробітна плата становить в середньому 1100 грн., з якої утримуються ЕСВ і ПДФО, що його батьки є пенсіонерами, за віком непрацездатними.
Розглядаючи позов і надані докази, суд дійшов таких висновків:
Позивачка як на підставу для задоволення позову посилається на ст..75,76,80 СК України.
Згідно ч.2ст. 76 СК України, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є :
по-перше- непрацездатним;
по-друге- потребує матеріальної допомоги;
по -третє- за умови, якщо другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу;
Таким чином, з аналізу даної норми закону лише наявність всіх трьох ознак надають право на стягнення аліментів.
Згідно ч.4 ст.75СК України, один із подружжя вважається таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому , з наданої суду довідки про пенсію позивачки, її пенсія становить з серпня 2012р. в середньому 950 гривен. Натомість, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум на 1 січня 2013р. для особи, що втратила працездатність, встановлений у розмірі 894 гривні; для працездатної особи такий прожитковий рівень встановлений у розмірі 1108грн. (ст..7 закону).
Таким чином, позивачка як особа, що втратила працездатність, не може вважатись такою , що потребує матеріальної допомоги , у розумінні ч.2 та ч.4 ст.75 СК України. При таких обставинах відсутні підстави для покладення на відповідача обв'язку по її утриманню за ст..75,76 СК України.
Крім того, позивач не довів і спроможність відповідача надавати таку допомогу, враховуючи розмір його заробітку, приблизно рівний прожитковому мінімуму для працездатної особи, встановленого законом «Про державний бюджет на 2013р.»
Посилання позивачки про те, що у відповідача кращий майновий стан, що він спроможний надавати їй допомогу, що її доходів для неї недостатньо, що вона є непрацездатною і потребує лікування і допомоги, не дають суду достатніх підстав для покладення на відповідача обов'язку по утриманню колишньої дружини, доходи якої не є нижчими від встановленого законом для даної категорії населення прожиткового мінімуму доходів.
Тому законні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки в порядку ст..75 СК України у даному випадку відсутні.
На підставі ст. ст. 75,76,80 СК України, керуючись ст.213, 214, 218 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суду м. Луганська .
Суддя: Т.В. Селезньова