№ 336/2718/13-к
провадження № 1кп/336/146/2013
13 серпня 2013 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Дмитрюк О.В.,
при секретарі судового засідання Петрові С.В.,
за участю прокурора Савченко О.В.,
представника потерпілого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
обвинуваченої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120130800800000275 від 02.02.2013 року по обвинуваченню: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Василівки Конишевського району Курської області, громадянки України, працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, -
у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, -
01.02.2013 р. приблизно о 15.00 годині ОСОБА_4, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, котрий виник в ході сварки, що розпочалася раптово на грунті особистих неприязних відносин побутового характеру між нею та ОСОБА_2, подряпала нігтями обох рук поверхню шкіри ОСОБА_2 в області обличчя та шиї, чим спричинила останньому, згідно висновку експерта № 531 від 15.03.2013 р. легкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України фактично не визнала. Пояснила, що вони з потерпілим є сусідами, проживають в комунальній квартирі. 01.02.2013 р. вона повернулась з роботи та на кухні приготувала собі їжу, потім пішла до своєї кімнати. Через деякий час почула стукіт в двері, відчинивши які побачила ОСОБА_2, який відразу став розмовляти на підвищених тонах. Потім вони пройшли на кухню, де потерпілий висловив своє невдоволення тим, що вона нібито бере їх губку для посуду, почав нецензурно висловлюватись в її адресу та наніс удар кулаком в обличчя. Вона, захищаючись, накинулась на потерпілого, який в свою чергу продовжував її бити до тих пір, доки з кімнати не вийшла його дружина. Тілесні ушкодження, які були виявлені в результаті її дій відносно ОСОБА_2, вона спричинила не навмисно, захищаючись від протиправних дій потерпілого.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, доведена і підтверджується наступними доказами.
В суді потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 01.02.2013 р. біля 14.00 год. він прийшов додому, де знаходились ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та їх діти. Дружина повідомила йому, що обвинувачена користувалась їх губкою для посуду. Він вирішив поговорити з обвинуваченою, підійшов до дверей її кімнати, постукав. Разом з ОСОБА_4 вони вийшли на кухню, де він попросив сусідку не користуватись їх речами, в тому числі і губкою для посуду, на що ОСОБА_4 попросила її не чіпати та стала виходити з кухні. Щоб привернути увагу та продовжити розмову, він схопив обвинувачену за халат, після чого вона нігтями пальців обох рук зверну до низу провела по його обличчю, спричинивши ушкодження у вигляді подряпин, а він в свою чергу відштовхнув ОСОБА_4 від себе. Але остання знову кинулась до нього та пошкрябала обличчя та шию, а він, захищаючись від протиправних дій, знову відштовхнув обвинувачену, яка впала на підлогу та стала кричати. На крик вийшла його дружина, яка припинила сварку.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що потерпілий по справі є її чоловіком, а обвинувачена сусідкою. 01.02.2013 р. вона весь день перебувала дома за адресою АДРЕСА_1, дана квартира є комунальною. Протягом дня вона виходила на кухню та бачила, що ОСОБА_4 брала їх губку для посуду, кинула її до раковини, не помивши. Вона зробила сусідці зауваження, на яке остання не відреагувала. Коли чоловік повернувся додому, вона розповіла про конфлікт, оскільки обвинувачена і раніше неодноразово користувалась їх речами. ОСОБА_2 пішов до ОСОБА_4, щоб поговорити. Через деякий час вона почула розмову на підвищених тонах та вийшла в коридор, щоб з»ясувати, що відбувається. На кухні вона побачила, як обвинувачена вчепилась в обличчя її чоловіка, який відштовхнув ОСОБА_4 Від поштовху обвинувачена сіла на швейну машинку. Вона розборонила обвинувачену та потерпілого. Через деякий час приїхали співробітники міліції.
Згідно висновку експерта № 531 від 15.03.2013 р. (мат.пр. а.с.23), подряпини в області лоба, на нижньому віці лівого ока у зовнішнього його кута, в області шиї зліва у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які утворились від дії тупого (тупих) предмету в строк, на який вказує підекспертний.
Проаналізувавши всі досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про те, що вони логічні, послідовні, відповідають фактичним даним встановленим судом, у зв»язку з чим приймає їх до уваги при винесенні вироку.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів покази потерпілого та свідка, які підтверджені висновком судово-медичної експертизи.
Судом не встановлено підстав для того, щоб дії обвинуваченої були кваліфіковані як такі, що вчинені необережно, або вчинені нею в порядку самозахисту чи при інших обставинах, які б виключали її вину і відповідальність. Сам характер та механізм нанесення тілесних ушкоджень спростовують доводи ОСОБА_4 про спричинення необережних тілесних ушкоджень в процесі самооборони. Наявність обвинувального вироку Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28.05.2013 р. щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України свідчить лише про обопільне спричинення потерпілим та обвинуваченою тілесних ушкоджень один одному в процесі конфлікту.
При таких обставинах слід вважати доведеним, що подряпини обвинувачена нанесла потерпілому навмисно, саме з метою заподіяння тілесних ушкоджень. Такі дії вона вчинила з неприязні, в процесі виниклого конфлікту і на грунті неприязних стосунків з ОСОБА_2
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 вчинила злочин невеликої тяжкості. Обвинувачена має постійне місце проживання, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягалась.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, враховуючи особу обвинуваченої, позицію потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе з призначенням покарання в межах санкції статті у вигляді штрафу.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст.371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року), суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В.Дмитрюк