ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 липня 2013 року 11:22 № 826/10869/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:
від позивача: Звенігородського В.М.,
від відповідача: Малишевої Т.В., Оксененко К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003312220, №0003322220 від 03 червня 2013 року, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (далі - позивач, ТОВ «Укррос-транс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000872302, скасування наказу від 10.04.2013 р. №798 про проведення перевірки, визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо проведення перевірки ТОВ «Укррос-транс» та зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС вилучити з інформаційних баз органів державної податкової служби акт від 16.05.2013 р. №1523/22-221-30056859 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укррос-транс» та утриматися від використання та поширення іншими органами державної податкової служби України акту від 16.05.2013 р. №1523/22-221-30056859.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 26 липня 2013 року позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2013 року №0003312220, №0003322220.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Саноіл Торг», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.
Також, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання у ТОВ «Саноіл Торг» товарів та їх використання у господарській діяльності позивача шляхом подальшого продажу товару за межі митної території України, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, позивач вказував, що Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою про забезпечення адміністративного позову від 23 квітня 2013 року по справі №826/5797/13-а заборонив ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. В свою чергу, відповідач не дотримався вимог ухвали суду, провів перевірку ТОВ «Укррос-транс» та склав акт, висновки якого базуються на інформації, викладеній в акті перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 4 102 340,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 23 994 380,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.
В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС акт перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року», в якому вказується, що у контрагентів ТОВ «ИНФИНИТИ» були відсутні технічні можливості виконання господарських операцій, що свідчить про відсутність постачання товарів на адресу ТОВ «ИНФИНИТИ», неможливість ТОВ «ИНФИНИТИ» здійснювати діяльність з виробництва олії соняшникової та макухи соняшникової й відповідно нереальність господарських операцій за участю ТОВ «ИНФИНИТИ».
Оскільки контрагент позивача - ТОВ «Саноіл Торг» був одним з покупців ТОВ «ИНФИНИТИ», відповідач прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг».
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -
Позивач - ТОВ «Укррос-транс» (код ЄДРПОУ 30056859) зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 24.07.1998 року за №1061070009000020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с.12-14).
Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 22.03.2000 року за №06479, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 05.11.2004 року №35624211, індивідуальний податковий номер 300568526539.
У період з 11.04.2013 року по 07.05.2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укррос-транс» (код ЄДРПОУ 30056859) з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток з 01.10.2010 року по 31.03.2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136).
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 16.05.2013 року №1523/22-221-30056859 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том V, а.с.112-140.
Позивачем було подано заперечення від 22.05.2013 р. №0326/01-01/13 (том І, а.с.66-71) на акт перевірки від 16.05.2013 року №1523/22-221-30056859, за результатами розгляду якого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС листом від 30.05.2013 року №11023/10/22-211 (том І, а.с.72-77) висновки акту залишила без змін, а заперечення - без задоволення.
03 червня 2013 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003312220 (том І, а.с.64), яким позивачу за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 6 793 918,00 грн., з яких основного платежу - 5 218 658,00 грн., штрафних санкцій - 1 575 260,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003322220 (том І, а.с.65), яким позивачу за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 4 852 587,00 грн., з яких 4 102 340,00 грн. - основного платежу та 750 247,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит на загальну суму 4 102 340,00 грн., в тому числі за березень 2011 року - 803 467,00 грн., за квітень 2011 року - 500 040,00 грн., травень 2011 року - 600 662,00 грн., червень 2011 року - 697 679,00 грн., червень 2012 року - 556 078,00 грн., липень 2012 року - 610 949,00 грн., серпень 2012 року - 333 465,00 грн. та сформовано валові витрати на загальну суму 23 994 380,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - 2 500 198,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 6 491 706,00 грн., ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 6 491 706,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року - 6 491 706,00 грн., І квартал 2012 р. - 7 500 011,00 грн., півріччя 2012 р. - 15 002 476,00 грн., ІІІ квартали 2012 р. - 15 002 476,00 грн., 2012 р. - 15 002 476,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136).
Висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Саноіл Торг».
На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на отриманий від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС акт перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року», в якому вказується, що у контрагентів ТОВ «ИНФИНИТИ» були відсутні технічні можливості виконання господарських операцій, що свідчить про відсутність постачання товарів на адресу ТОВ «ИНФИНИТИ», неможливість ТОВ «ИНФИНИТИ» здійснювати діяльність з виробництва олії соняшникової та макухи соняшникової й відповідно нереальність господарських операцій за участю ТОВ «ИНФИНИТИ».
Оскільки контрагент позивача - ТОВ «Саноіл Торг» був одним з контрагентів ТОВ «ИНФИНИТИ», відповідач прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг».
Далі по тексту Акту перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, встановив фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі таких нікчемних угод, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 4 102 340,00 грн., в тому числі за березень 2011 року - 803 467,00 грн., за квітень 2011 року - 500 040,00 грн., травень 2011 року - 600 662,00 грн., червень 2011 року - 697 679,00 грн., червень 2012 року - 556 078,00 грн., липень 2012 року - 610 949,00 грн., серпень 2012 року - 333 465,00 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 23 994 380,00 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 5 218 658,00 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року - 2 068 138,00 грн. та 2012 рік - 3 150 520,00 грн.
Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат фактично ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача в другому ланцюгу поставки товарів (робіт, послуг) - ТОВ «ИНФИНИТИ», що не є прямим контрагентом, у якого позивач безпосередньо придбавав товар і мав можливість перевірити його правовий статус.
Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.
Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» в період з 2010 р. по 2012 р. позивачем було надано суду договори купівлі-продажу, на підставі яких ТОВ «Укррос-транс» (Покупець) придбавав різноманітну сільськогосподарську продукцію: олію, соняшник, макуху та сою у ТОВ «Саноіл Торг» (Продавець).
Так, на підставі договору купівлі-продажу №11-05-11 від 11.05.2011 року (том І, а.с.79-81) та специфікації №1 від 26.05.2011 року до даного договору (том І, а.с.86) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» українську жовту сою (урожаю 2010 року), яка відповідає ДСТУ 4964:2008, на умовах поставки EXW - Миколаївський морський торговий порт (склад №7), до 30.06.2011 року включно, в кількості 1 519,100 т. за ціною 6 182 737,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 030 456,16 (том І, а.с.86), а на підставі специфікації №2 від 30.05.2011 року до даного договору (том І, а.с.87) - українську жовту сою (урожаю 2010 року) в кількості 59,420 т. за ціною 241 839,40 грн., в тому числі ПДВ - 40 306,57.
На підставі договору купівлі-продажу №07-11-11 від 07.11.2011 року (том І, а.с.112) та специфікації №1 від 03.01.2012 року до даного договору (том І, а.с.128) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» українську нерафіновану соняшникову олію, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW термінал ТОВ «Евері» м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 29.02.2012 року включно, в кількості 987,710 т. за ціною 9 000 013,52 грн., в тому числі ПДВ - 1 500 002,25 грн., специфікації №2 від 28.05.2012 року до даного договору (том І, а.с.127) - українську нерафіновану соняшникова олію, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW термінал ТОВ «Евері» м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 30.06.2012 року включно, в кількості 312,00 т. за ціною 3 000 660,00 грн., в тому числі ПДВ - 500 110,00 грн., специфікації №3 від 01.06.2012 року до даного договору (том І, а.с.126) - українську нерафіновану соняшникова олію, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW термінал ТОВ «Евері» м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 31.07.2012 року включно, в кількості 635,500 т. за ціною 6 002 297,50 грн., в тому числі ПДВ - 1 000 382,92 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №23-12-10 від 23.12.2010 року (том І, а.с.170-172) та специфікації №1 від 18.01.2011 року до даного договору (том І, а.с.173) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» олію соняшникову нерафіновану, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 15.02.2011 року включно, в кількості 400,000 т. за ціною 4 820 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 803 466,67 грн., специфікації №2 від 19.01.2011 року до даного договору (том І, а.с.174) - олію соняшникову нерафіновану, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 15.02.2011 року включно, в кількості 347,000 т. за ціною 4 182 044,00 грн., в тому числі ПДВ - 697 007,33 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №19-11-10 від 19.11.2010 року (том І, а.с.190-192) та специфікації №1 від 24.11.2010 року до даного договору (том І, а.с.193) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» олію соняшникову, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 15.12.2010 року включно, в кількості 191 416,00 т. за ціною 2 228 082,24 грн., в тому числі ПДВ - 371 347,04 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №04-05-11 від 04.05.2011 року (том І, а.с.210-212) та специфікації №1 від 04.05.2011 року до даного договору (том І, а.с.213) ТОВ «Саноіл Торг» має поставити ТОВ «Укррос-транс» макуху з насіння соняшнику, яка відповідає ДСТУ 80-96: на умовах поставки EXW, м. Миколаїв, вул. Айвазовського,19, до 30.06.2011 року включно, в кількості 644,090 т. за ціною 1 365 470,80 грн., в тому числі ПДВ - 227 578,47 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №10-11-10 від 10.11.2010 року (том І, а.с.233-235) та специфікації №1 від 17.11.2010 року до даного договору (том І, а.с.236) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» макуху з насіння соняшнику, яка відповідає ДСТУ 80-96: на умовах поставки EXW, м. Миколаїв, вул. Космонавта, 89, до 30.11.2010 року включно, в кількості 109,290 т. за ціною 250 711,26 грн., в тому числі ПДВ - 41 785,21 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №06-03-11 від 06.03.2011 року (том ІІ, а.с.8-10) та специфікації №1 від 18.03.1011 року до даного договору (том ІІ, а.с.11) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» олію соняшникову нерафіновану, яка відповідає ДСТУ 4492:2005, на умовах поставки EXW м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 31.05.2011 року включно, в кількості 257,200 т. за ціною 3 000 238,00 грн., в тому числі ПДВ - 500 039,67 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №10-10-12 від 10.10.2012 року (том ІІ, а.с.52-53) та специфікації №1 від 08.11.2012 року до даного договору (том ІІ, а.с.54) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» шрот соняшниковий, який відповідає ДСТУ 4638:2006 на умовах поставки EXW, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1 А до 31.12.2012 року включно, в кількості 3 752,987 т. за ціною 9 485 674,64 грн., в тому числі ПДВ - 1 580 945,77 грн., специфікації №2 від 18.01.2013 року до даного договору (том ІІ, а.с.64) - олію соєву, яка відповідає ДСТУ 4534:2006, на умовах поставки EXW, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, до 15.02.2013 року включно, в кількості 667,100 т. за ціною 6 000 577,84 грн., в тому числі ПДВ - 1 000 096,31 грн., специфікації №3 від 05.03.2013 року до даного договору (том ІІ, а.с.68) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» макуху з насіння соняшнику, яка відповідає ДСТУ 80-96: на умовах поставки EXW, м. Миколаїв, вул. Турбинна, 15-а, до 31.03.2013 року включно, в кількості 2 791,500 т. за ціною 7 829 320,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 304 886,68 грн., специфікації №4 від 12.03.2013 року до даного договору (том ІІ, а.с.74) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» шрот соняшниковий, яка відповідає ДСТУ 4638:2006 на умовах поставки EXW, м. Миколаїв, вул. Турбинна, 15-а, до 30.04.2013 року включно, в кількості 73,460 т. за ціною 188 257,41 грн., в тому числі ПДВ - 31 376,24 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №17-11-10 від 17.11.2010 року (том ІІ, а.с.242-244) та специфікації №1 від 30.11.2010 року до даного договору (том ІІ, а.с.245) ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укррос-транс» насіння соняшнику, яке відповідає ДСТУ 22391-89: на умовах поставки EXW, Миколаївський морський торговий порт (склад №7), до 30.12.2010 року включно, в кількості 564,310 т. за ціною 2 400 010,43 грн., в тому числі ПДВ - 400 001,74 грн.
Факт реальності поставки ТОВ «Саноіл Торг» олії, соняшнику, макухи та сої на підставі вищевказаних договорів позивачу підтверджується видатковими накладними: №РН-0000198 від 26.05.2011 р., №РН-0000199 від 26.05.2011 р., №РН-0000200 від 26.05.2011 р., №РН-0000201 від 30.05.2011 р. (том І, а.с.82-85), №РН-0000335 від 28.05.2012 р., №РН-0000351 від 05.06.2012 р., №РН-0000346 від 01.06.2012 р., №РН-0000011 від 04.01.2012 р., №РН-0000002 від 04.01.2012 р., №РН-0000001 від 03.01.2012 р. (том І, а.с.115-120), №РН-0000006 від 18.01.2011 р., №РН-0000010 від 19.01.2011 р. (том І, а.с.175-176), №РН-0000005 від 24.11.2010 р. (том І, а.с.194), №РН-0000173 від 04.05.2011 р. (том І, а.с.214), №РН-0000002 від 17.11.2010 р. (том І, а.с.237), №РН-0000101 від 18.03.2011 р. (том ІІ, а.с.14), №РН-0000667 від 08.11.2012 р., №РН-0000674 від 13.11.2012 р., (том ІІ, а.с.55-56), №РН-0000020 від 18.01.2013 р. (том ІІ, а.с.65), №РН-0000121 від 05.03.2013 р. (том ІІ, а.с.69), №РН-0000128 від 12.03.2013 р. (том ІІ, а.с.75), №РН-0000011 від 30.11.2010 р. (том ІІ, а.с.246) та актами приймання-передачі: №1 від 03.01.2012 р., №1/1 від 04.01.2012 р., №2 від 28.05.2012 р., №3 від 01.06.2012 р., №3/1 від 05.06.2012 р. (том І, а.с.121-125), №1 від 08.11.2012 р., №1/1 від 13.11.2012 р. (том ІІ, а.с.57,58), №2 від 18.01.2013 р. (том ІІ, а.с.67), №3 від 05.03.2013 р. (том ІІ, а.с.70), №4 від 12.03.2013 р. (том ІІ, а.с.76).
За наслідками поставки товарів ТОВ «Саноіл Торг» було виписано на користь ТОВ «Укррос-транс» податкові накладні на загальну суму 66 123 093,70 грн. грн., в тому числі ПДВ - 11 020 515,62 грн.: від 17.11.2010 р. №2 на загальну суму 250 711,26 грн., в тому числі ПДВ - 41 785,21 грн., від 24.11.2010 р. №5 на загальну суму 2 228 082,24 грн., в тому числі ПДВ - 371 347,04 грн., від 30.11.2010 р. №11 на загальну суму 2 400 010,43 грн., в тому числі ПДВ - 400 001,74 грн., від 18.01.2011 р. №6 на загальну суму 4 820 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 803 466,67 грн., від 19.01.2011 р. №10 на загальну суму 4 182 044,00 грн., в тому числі ПДВ - 697 007,33 грн., від 18.03.2011 р. №107 на загальну суму 3 000 238,00 грн., в тому числі ПДВ - 500 039,67 грн., від 04.05.2011 р. №183 на загальну суму 1 365 470,80 грн., в тому числі ПДВ - 227 578,47 грн., від 26.05.2011 р. №211 на загальну суму 1 339 437,00 грн., в тому числі ПДВ - 223 239,50 грн., від 26.05.2011 р. №210 на загальну суму 2 238 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 373 083,33 грн., від 26.05.2011 р. №209 на загальну суму 2 604 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 434 133,33 грн., від 30.05.2011 р. №212 на загальну суму 241 839,40 грн., в тому числі ПДВ - 40 306,57 грн., від 03.01.2012 р. №2 на загальну суму 4 444 013,52 грн., в тому числі ПДВ - 740 668,92 грн., від 04.01.2012 р. №11 на загальну суму 111 986,48 грн., в тому числі ПДВ - 18 664,41 грн., від 04.01.2012 р. №3 на загальну суму 4 444 013,52 грн., в тому числі ПДВ - 740 668,92 грн., від 28.05.2012 р. №411 на загальну суму 3 000 660,00 грн., в тому числі ПДВ - 500 110,00 грн., від 01.06.2012 р. №423 на загальну суму 4 722 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 787 083,33 грн., від 05.06.2012 р. №428 на загальну суму 1 279 797,50 грн., в тому числі ПДВ - 213 299,58 грн., від 08.11.2012 р. №837 на загальну суму 3 698 500,86 грн., в тому числі ПДВ - 616 416,81 грн., від 13.11.2012 р. №845 на загальну суму 5 787 173,78 грн., в тому числі ПДВ - 964 528,96 грн., від 30.11.2012 р. №931 на загальну суму (-55 640,39 грн.), в тому числі ПДВ - (-9 273,40 грн.), від 18.01.2013 р. №21 на загальну суму 6 000 577,84 грн., в тому числі ПДВ - 1 000 096,31 грн., від 05.03.2013 р. №147 на загальну суму 7 829 320,05 грн., в тому числі ПДВ - 1 304 886,68 грн., від 12.03.2013 року №156 на загальну суму 188 257,41 грн., в тому числі ПДВ - 31 376,24 грн. (том ІІ, а.с.30-51).
Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень-червень 2011 року та за червень-серпень 2012 року (том ІІІ, а.с.127-230, том ІV, а.с.1-62), а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 803 467,00 грн., за квітень 2011 року у розмірі 500 040,00 грн., травень 2011 року у розмірі 600 662,00 грн., червень 2011 року у розмірі 697 679,00 грн., червень 2012 року у розмірі 556 078,00 грн., липень 2012 року у розмірі 610 949,00 грн., серпень 2012 року у розмірі 333 465,00 грн. та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових декларацій (том ІV, а.с. 222, 244-246, том V, а.с.17-19, 36, 53, 79, 98).
Оплата поставленого товару, в ціні якого сплачено суму ПДВ у розмірі 4 102 340,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи довідками з банку (том ІІІ, а.с.31-34).
Правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є предметом розгляду даної справи.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на вимогу податкового органу позивачем було надано первинну документацію підприємства стосовно взаємовідносин із зазначеним контрагентом у перевіряємому періоді: договори, податкові накладні, видаткові накладні і т.д.
Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.
Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини позивача з ТОВ «Саноіл Торг» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначених договорів, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.
Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписки податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.
Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Саноіл Торг» (індивідуальний податковий номер 372691326598) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100306797 від 22.10.2010 року.
Із залученого судом до матеріалів справи витягу з бази «Реєстр платників ПДВ» Міністерства доходів і зборів України (том V, а.с. 221), де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ, вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Саноіл Торг» №100306797 від 22.10.2010 року дійсне по сьогоднішній день.
Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.2013 року (том ІІІ, а.с.73-75) підтверджує, що ТОВ «Саноіл Торг» зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією за адресою: 01025, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Велика Житомирська, будинок, 20, станом на момент здійснення господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.
З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.
Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Із письмових пояснень позивача вбачається, що придбані у контрагента ТОВ «Саноіл Торг» товари були відчуджені на користь нерезидентів на підставі зовнішньоекономічних угод.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Саноіл Торг» продукції ТОВ «Укррос-транс» були укладені з ТОВ «ЮГЕКОТОП» договори комісії з додатками до них: договір комісії №11050 від 11.05.2011 р. з додатком №1 від 25.05.2011 р. (перелік майна, що передається комітентом комісіонеру) (том І, а.с.88-92), з додатком №2 від 26.05.2011 р. (том І, а.с.105), договір комісії №07110 від 07.11.2011 р. (том І, а.с.129-132), з додатком №1 від 03.01.2012 р. (том І, а.с.133), з додатком №3 від 28.05.2012 р. (том І, а.с.143), з додатком №3 від 01.06.2012 р. (том І, а.с.158), договір комісії №23/12/10-К від 23.12.2010 р. (том І, а.с.177-180), з додатком № 1 від 18.01.2011 р. (том І, а.с.181), договір комісії №19/11/10-К від 19.11.2010 р. (том І, а.с.195-198), з додатком №1 від 24.11.2010 р. (том І, а.с.199), договір комісії №0405Ж від 04.05.2011 р. (том І, а.с.215-218), з додатком до даного договору №1 від 04.05.2011 р. (том І, а.с.225), договір комісії №10/11/10-К від 10.11.2010 р. (том І, а.с.238-241), з додатком до даного договору №1 від 17.11.2010 р. (том І, а.с.242), договір комісії №0603М від 06.03.2011 р. (том ІІ, а.с.15-18), з додатком №1 від 18.03.2011 р. (том І, а.с.19), договір комісії №1010К від 10.10.2012 р. (том ІІ, а.с.77-80), з додатком №1 від 08.11.2012 р. (том ІІ, а.с.83) та доповненням №1 до додатку №4 від 12.03.2013 р. (том ІІ, а.с.84), з додатком №2 від 18.01.2013 р. (том ІІ, а.с.107), з додатком №3 від 05.03.2013 р. (том ІІ, а.с.159), з доповненням №1 до додатку №3 від 05.03.2013 р. (том ІІ, а.с.160), з додатком №4 від 12.03.2013 р. (том ІІ, а.с.214), договір комісії №17/11/20-К від 17.11.2010 р. (том ІІ, а.с.247-250), з додатком №1 від 30.11.2010 р. (том ІІІ, а.с.1).
За умовами вищевказаних договорів Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару, найменування, кількість, вартість якого вказується у відповідному Додатку до даного договору комісії. Мінімальна експортна ціна вказується комітентом в Додатку.
Даними договорами комісії на Комісіонера покладені наступні обов'язки: Комісіонер зобов'язаний знайти покупців на товар за межами України; здійснити митне і транспортне оформлення товару та його поставку на експорт; забезпечити виплату експортних зборів і платежів; укласти від свого імені договори з митними брокерами на здійснення митного оформлення вантажів; забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу і супроводження вантажів; продати товар на умовах поставки та по ціні не нижче, вказаних в додатках; не пізніше ніж через 10 днів після завершення поставки товару Покупцю (Покупцям) і отримання оплати за товар надати Комітенту письмовий звіт про виконання завдання і акт виконаних робіт; надати комітенту документи, які підтверджують здійснення угоди (угод), а саме: оригінал вантажно-митної декларації з відміткою зовнішньої митниці про фактичний вивіз товару за межі України, а також копії інших документів, що використовувалися для оформлення ВМД, копію експортного контракту з Покупцем (Покупцями), довідку банку Комісіонера про зарахування валютної виручки від Покупця/Покупців Товару.
На підтвердження виконання ТОВ «ЮГЕКОТОП» (Комісіонером) своїх обов'язків перед ТОВ «Укррос-транс» (Комітентом) з продажу товару за межі України суду було надано:
- копії експортних контрактів, укладених з покупцями: №0144/11 від 25.05.2011 р. (том І, а.с.93-96), контракт №0138/11 від 10.05.2011 р. (том І, а.с.219), контракт №0065/10 від 11.11.2010 р. (том ІІ, а.с.4-7), контракт №0497/12 від 15.11.2012 р. (том ІІ, а.с.98-100) з додатковою угодою №1 до даного контракту від 27.12.2012 р. (том ІІ, а.с.101), додатковою угодою №2 від 13.03.2013 р. (том ІІ, а.с.102-103), додатковою угодою №3 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.104), додатковою угодою №4 від 15.03.2013 р. (том ІІ, а.с.105), додатковою угодою №5 від 16.03.2013 р. (том ІІ, а.с.106), №0450/12 від 18.09.2012 р. (том ІІ, а.с.113) з додатковою угодою №1 від 20.11.2012 р. (том ІІ, а.с.118), додатковою угодою №2 від 21.01.2013 р. (том ІІ, а.с.119-120), контракт №0501/12 від 22.11.2012 р. (том ІІ, а.с.190-192), з додатковою угодою №1 від 24.12.2012 р. (том ІІ, а.с.193), додатковою угодою №2 від 08.02.2013 р. (том ІІ, а.с.194-195), додатковою угодою №3 від 14.02.2013 р. (том ІІ, а.с.196), додатковою угодою №4 від 06.03.2013 р. (том ІІ, а.с.197-198), додатковою угодою №5 від 12.03.2013 р. (том ІІ, а.с.199), контракт №0476/12 від 12.10.2012 р. (том ІІ, а.с.228-230) з додатковою угодою від 09.11.2012 р. (том ІІ, а.с.231), контракт №0066/10 від 19.11.2010 р. (том ІІІ, а.с.6-8) з додатковою угодою до контракту №1 від 29.11.2010 р. (том ІІІ, а.с.9), додатковою угодою №2/1 від 01.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.10);
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000180 (том І, а.с.97), №ОУ-0000108 від 29.02.2012 р., №ОУ-0000109 від 29.02.2012 р., №ОУ-0000110 від 29.02.2012 р. (том І, а.с.136-138), №ОУ-0000485 (том І, а.с.145), №ОУ-0000505 від 23.07.2012 р. (том І, а.с.154), №ОУ-0000488 від 27.06.2012 р. (том І, а.с.161), №ОУ-0000517 від 27.07.2012 р. (том І, а.с.166), №ОУ-0000051 від 31.01.2011 р. (том І, а.с.186), №ОУ-0000217 від 30.12.2010 р. (том І, а.с.203), №ОУ-0000203 від 30.06.2011 р. (том І, а.с.228), №ОУ-0000218 від 30.12.2010 р. (том І, а.с.245), №ОУ-0000136 від 29.04.2011 р. (том ІІ, а.с.22), №ОУ-0000124 від 20.03.2013 р. (том ІІ, а.с.89), №ОУ-0000278 від 31.03.2013 р. (том ІІ, а.с.90), №ОУ-0000313 від 23.04.2013 р. (том ІІ, а.с.93), №ОУ-0000056 від 19.02.2013 р. (том ІІ, а.с.109), №ОУ-0000057 від 19.02.2013 р. (том ІІ, а.с.110), №ОУ-0000225 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.163), №ОУ-0000224 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.164), №ОУ-0000223 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.165), №ОУ-0000222 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.166), №ОУ-0000221 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.167), №ОУ-0000220 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.168), №ОУ-0000219 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.169), №ОУ-000057 від 01.11.2013 р. (том ІІ, а.с.232), №ОУ-000058 від 01.11.2012 р. (том ІІ, а.с.233), №ОУ-000056 від 01.11.2012 р. (том ІІ, а.с.234), №ОУ-0000219 від 30.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.3);
- звіти комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» перед комітентом ТОВ «Укррос-транс»: №1 від 23.06.2011 р. по договору комісії №11050 від 11.05.2011 р. (том І, а.с.98), №1 від 29.02.2012 р. по договору комісії №07110 від 07.11.2011 р. (том І, а.с.139), №2 від 23.07.2012 р. по договору комісії №07110 від 07.11.2011 р. (том І, а.с.151), №3 від 27.07.2012 р. по договору комісії №07110 від 07.11.2011 р. (том І, а.с.164), №1 від 31.01.2011 р. (том І, а.с.184), №1 від 30.12.2010 р. по договору комісії №19/11/10-К від 19.11.2010 р. (том І, а.с.201), №1 від 30.06.2011 р. по договору комісії №0405Ж від 04.05.2011 р. (том І, а.с.227), №1 від 30.12.2010 р. по договору комісії №10/11/10-К від 10.11.2010 р. (том І, а.с.244), №1 від 29.04.2011 р. по договору комісії №0603М від 06.03.2011 р. (том І, а.с.21), №4 від 23.04.2013 р. по договору комісії №1010К від 10.10.2012 р. (том ІІ, а.с.92), №2 від 19.02.2013 р. по договору комісії №1010К від 10.10.2012 р. (том ІІ, а.с.111), №3 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.172-173), №1 від 28.12.2012 р. по договору комісії №1010К від 10.10.2012 р. (том ІІ, а.с.238-239), №1 від 30.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.4);
- довідки з банку про зарахування валютної виручки від продажу товару на рахунок Комісіонера, який в подальшому перераховував ці кошти Комітенту та довідки, що підтверджують зняття з валютного контролю у зв'язку з надходженням валютної виручки вантажно-митних декларацій: від 26.08.2011 р. №04/895-бт (том І, а.с.99), від 22.12.2010 р. №04/1108 (том І, а.с.204), від 22.12.2010 р. №04/1107 (том І, а.с.205), від 22.12.2010 р. №04/1109 (том І, а.с.206), від 30.06.2011 р. №11-402 (том І, а.с.220), від 30.06.2011 р. №11-405 (том І, а.с.221), від 30.06.2011 р. №11-401 (том І, а.с.222), від 01.07.2011 р. №04/651-бт (том І, а.с.223), від 15.08.2011 р. №04/826-бт (том І, а.с.229), від 12.05.2011 р. №146 (том ІІ, а.с.23), від 18.04.2013 р. №221/051-09 (том ІІ, а.с.95), від 18.04.2013 р. №222/051-09 (том ІІ, а.с.96), від 18.04.2013 р. №223/051-09 (том ІІ, а.с.97), від 13.12.2012 р. №1081/051-09 (том ІІ, а.с.137), від 13.12.2012 р. №1083/051-09 (том ІІ, а.с.138), від 29.03.2013 р. №170/051-09 (том ІІ, а.с.175), від 29.03.2013 р. №161/051-09 (том ІІ, а.с.176), від 29.03.2013 р. №169/051-09 (том ІІ, а.с.177), від 19.04.2013 р. №238/051-09 (том ІІ, а.с.187), від 19.04.2013 р. №234/051-09 (том ІІ, а.с.188), від 19.04.2013 р. №237/051-09 (том ІІ, а.с.189), №264 від 17.03.2011 р. (том ІІІ, а.с.29), №372/1100 від 05.04.2013 року (том ІІІ, а.с.30);
- звіти комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» по валюті про перерахування коштів від покупців товарів (нерезидентів) до комісіонера, який в свою чергу перераховував кошти комітенту: №1 від 23.06.2011 р. (том І, а.с.100), №1 від 29.02.2012 р. (том І, а.с.140), №2 від 23.07.2012 р. (том І, а.с.153), №3 від 27.07.2012 р. (том І, а.с.165), №1 від 31.01.2011 р. (том І, а.с.185), №1 від 30.12.2010 р. (том І, а.с.202), №1 від 30.06.2011 р. (том І, а.с.224), №1 від 29.04.2011 р. (том ІІ, а.с.20), №4 від 23.04.2013 р. (том ІІ, а.с.94), №2 від 19.02.2013 р. (том ІІ, а.с.112), №3 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с.174), №1 від 28.12.2012 р. (том ІІ, а.с.240), №1 від 30.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.5);
- копії вантажно-митних декларацій з відмітками, що товар, який в них задекларований вивезений за межі території України в повному обсязі: №504000018/2010/003204, №504050001/2013/400111, №504050001/2012/402047, №504020000/2011/000835, №504000018/2010/003071, №504050000/2012/101916, №504000018/2010/001803, №504000018/2010/001554, №504000018/2010/001526, №504000018/2010/001261 і т.д. (том V, а.с.179-213) та інших документів, які використовувалися для оформлення ВМД: коносаменти (BILL OF LANDING): №1 (том І, а.с.246), №1 В/L (том ІІ, а.с.2), №1 В/L (том ІІ, а.с.121), №4 В/L (том ІІ, а.с.139), №5 В/L (том ІІ, а.с.140), №6 В/L (том ІІ, а.с.141), №7 В/L (том ІІ, а.с.142), №8 В/L (том ІІ, а.с.143), №19 В/L (том ІІ, а.с.144), №10 В/L (том ІІ, а.с.145), №11 В/L (том ІІ, а.с.146), №1 В/L (том ІІ, а.с.200), №1 В/L (том ІІ, а.с.219), №1 В/L (том ІІІ, а.с.14) міжнародні ветеринарні сертифікати: №056234 (том І, а.с.247), №067852 (том ІІ, а.с.151), №070550 (том ІІ, а.с.202), №070550 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.202), №070587 від 20.03.2013 р. (том ІІ, а.с.222), фітосанітарні сертифікати: №75/15-006/ЕС-025358 (том ІІ, а.с.1), №75/14-017/ВА-190322 (том ІІ, а.с.204), №75/14-001/УР-022153 від 20.03.2013 р. (том ІІ, а.с.221), №75/15-006/ЕС-025362 (том ІІІ, а.с.16) сертифікати походження: №0029150 (том ІІ, а.с.122), №0012033 (том ІІ, а.с.147), №0036364 (том ІІ, а.с.201), радіологічні сертифікати: №190-080 від 25.01.2013 р. (том ІІ, а.с.123), №190-1953 від 19.11.2012 р. (том ІІ, а.с.150), №190-368 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.203), №0036454 (том ІІ,а.с.220), санітарні сертифікати: №1381 (том ІІ, а.с.124);
- акти здачі-прийняття робіт (послуг), що підтверджують зберігання, сертифікацію, транспортування, навантаження та відвантаження товару, оформленню товару на експорт: від 10.06.2011 р. (том І, а.с.101), №ОУ-0000030 від 10.06.2011 р. (том І, а.с.102), №76 від 20.03.2013 р. (том І, а.с.91), від №ОУ-0000043 від 31.01.2013 р. (том ІІ, а.с.130), №ОУ-0000010 від 25.01.2013 р. (том ІІ, а.с.131), №26-13 від 29.01.2013 р. (том ІІ, а.с.132), №360 від 17.12.2012 р. (том ІІ, а.с.158), №76 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.179), №75 від 14.03.2013 р., №75 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.180), №ОУ-0000102 від 18.03.2013 р. (том ІІ, а.с.181), №103-13 від 28.03.2013 р. (том ІІ, а.с.182), №ОУ-0000108 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.183), №83 від 20.03.2013 р. (том ІІ, а.с.184), №ОУ-0000030 від 18.03.2013 р. (том ІІ, а.с.185), №ОУ-0000010 від 14.03.2013 р. (том ІІ, а.с.186), №325 від 28.11.2012 р. (том ІІ, а.с.235), №ОУ-0000440 від 16.11.2012 р. (том ІІ, а.с.236), №222 від 16.11.2012 р. (том ІІ, а.с.237), №ОУ-0000081 від 12.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.11), №ОУ-0000021 від 12.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.12), №ОУ-0000032 від 13.12.2010 р. (том ІІІ, а.с.13);
- акти приймання товару по якості та кількості від ТОВ «Укррос-транс» до ТОВ «ЮГЕКОТОП»: №1 від 25.05.2011 р. (том І, а.с.106), №2 від 26.05.2011 р. (том І, а.с.107), №3 від 30.05.2011 р. (том І, а.с.108), №1 від 03.01.2012 р. (том І, а.с.134), №1/1 від 04.01.2012 р. (том І, а.с.135), №2 від 28.05.2012 р. (том І, а.с.144), №3 від 01.06.2012 р. (том І, а.с.159), №3/1 від 05.06.2012 р. (том І, а.с.160), №1 від 18.01.2011 р. (том І, а.с.182), №2 від 19.01.2011 р. (том І, а.с.183), №1 від 24.11.2010 р. (том І, а.с.200), №1 від 04.05.2011 р. (том І, а.с.226), №1 від 17.11.2010 р. (том І, а.с.243), №1 від 18.03.2011 р. (том ІІ, а.с.12), №1 від 08.11.2012 р. (том ІІ, а.с.81), №1/1 від 13.11.2012 р. (том ІІ, а.с.82), №2 від 18.01.2013 р. (том ІІ, а.с.108), №3 від 05.03.2013 р. (том ІІ, а.с.161), №4 від 12.03.2013 р. (том ІІ, а.с.215), №1 від 30.11.2010 р., №1 від 30.11.2010 р. (том ІІІ, а.с.2).
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.2013 року (том ІІІ, а.с.73-75) основними видами господарської діяльності ТОВ «Саноіл Торг» є: «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту» (46.19), «Оптова торгівля фруктами й овочами» (46.31), «Неспеціалізована оптова торгівля» (46.90), «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин» (46.21), «Вантажний автомобільний транспорт» (49.41).
Отже, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Саноіл Торг», що відноситься до його основних видів діяльності.
В свою чергу, як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2013 року (том І, а.с.12-13), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами відноситься також до основних видів діяльності позивача.
Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Саноіл Торг» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари придбані у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.13 №788/22-20/37269136 про перевірку ТОВ «Саноіл Торг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Инфинити», оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.13 по справі № 2а-6067/11/1470.
Суд зазначає, що в акті перевірки не встановлений взаємозв'язок між позивачем та ТОВ «Инфинити». Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що актом перевірки не встановлений рух товару по ланцюгу постачання від ТОВ «Инфинити» до позивача.
У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги до уваги твердження відповідача про порушення податкового законодавства ТОВ «Инфинити», тому що позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства іншими суб'єктами господарювання, тем більш, якщо вони не є навіть його безпосередніми контрагентами, а лише знаходяться в ланцюгу постачання.
Суд також враховує ту обставину, що ухвалою про забезпечення адміністративного позову від 23 квітня 2013 року по справі №826/5797/13-а, яка набрала законної сили за результатами апеляційного оскарження (том ІІІ, а.с.66-72), Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг» до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 (том ІІІ, а.с. 55-65, 69-72) дії працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та по складанню висновку щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року було визнано протиправними та заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену у наведеному Акті, в тому числі розміщувати інформацію в базах даних АС "Аудит", АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо.
Це саме той акт перевірки, на який посилається відповідач у своєму акті перевірки.
В той же час, всупереч наведеної постанови суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було направлено відповідачу акт перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року, який на підставі інформації, наявної в отриманому акті перевірки, зробив висновки про порушення позивачем податкового законодавства.
В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ «ИНФИНИТИ» унеможливлює виконання ТОВ «Саноіл Торг» взятих на себе зобов'язань з поставки товарів.
Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання товарів позивачем від його безпосереднього контрагента - ТОВ «Саноіл Торг», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.
Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених правочинів, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Саноіл Торг» є фіктивним через те, що за ланцюгами між попереднім контрагентом ТОВ «Саноіл Торг», зокрема, ТОВ «ИНФИНИТИ», договори визнані податковим органом нікчемними.
Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.
Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Саноіл Торг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Саноіл Торг» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Укррос-транс» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за березень-червень 2011 року та червень-серпень 2012 року у розмірі 4 102 340,00 грн. та валові витрати за 2011-2012 року у розмірі 23 994 380,00 грн., висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС податкове повідомлення-рішення №0003322220 від 03 червня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 4 852 587,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003312220 від 03 червня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 6 793 918,00 грн., є неправомірними.
Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11664 від 12.07.2013 р. (том ІІІ, а.с.39).
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0003312220, № 0003322220 від 03 червня 2013 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Патратій
Повний текст постанови складено та підписано: 05 серпня 2013 року.