06 серпня 2013 року Справа № 36630/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Большакової О.О., Гуляка В.В.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полімер» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до Відкритого акціонерного товариства «Полімер» про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську звернулось до суду з позовом до ВАТ «Полімер», яким просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 28653,05 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що працівникам відповідача призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 та п. п. «б»-«з» ст. 13 вказаного Закону за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та їх загальний розмір за період з 01.07.2010 року до 01.08.2010 року. Фактичні витрати позивача на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача за липень 2010 року складають 28653,05 грн., в тому числі за списком № 1 24252,03 грн. та за списком № 2 4401,02 грн. Вказана заборгованість підтверджується документами адміністративної справи, дослідженими в судовому засіданні, зокрема актом звірки заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій між управлінням Пенсійного фонду України і ВАТ «Полімер» та поясненням до нього, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача. Однак станом на день розгляду справи відповідачем дана заборгованість всупереч вимогам законодавства не відшкодована.
Постанову в апеляційному порядку частково оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати в частині стягнення 24252,03 грн. заборгованості із сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», абз. 4 ч. 1 ст. 2, абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено відшкодування лише витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак зазначеними нормами не передбачено відшкодування лише витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 1). Також позивач неправомірно протягом року збільшував розмір спірних відшкодувань, не посилаючись при цьому на положення нормативних актів. Пенсійний орган вимагає відшкодування надбавок та підвищень в результаті перерахунку пенсій, пов'язаного із стажем, не здобутим на підприємстві, а із зміною розміру мінімальної заробітної плати тощо, що суперечить вимогам п. 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідно до якого додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача про щомісячне збільшення позивачем розміру спірного відшкодування, помилково вважаючи це щорічним збільшенням пенсій у відсотковому співвідношенні. Крім того, покладення позивачем на ВАТ «Полімер» обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, особливо в період економічної кризи, суперечить вимогам ст. ст. 43, 46 Конституції України, оскільки це спричиняє погіршення матеріального становища працівників підприємства, а отже, їх конституційного права на достатній життєвий рівень.
Постанова в частині стягнення з ВАТ «Полімер» 4401,02 грн. заборгованості із сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через зазначені фонди особам, вказаним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 пп. 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Згідно з абз. 5 цього підпункту виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п. п. «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
На підставі налізу зазначених вище норм колегія суддів дійшла висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Оскільки за змістом абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, зі змісту ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Таким чином, аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в контексті положень ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак спір у цій справі не стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії. Тому, на думку колегії суддів, твердження апелянта про відсутність його обов'язку щодо покриття таких витрат суперечить наведеним вище вимогами законодавства.
Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, встановлено розміри витрат Пенсійного фонду, які підлягають відшкодуванню на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Зокрема такий розмір становить 70 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
Пунктом 6.4 цієї Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до пп. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Також даним пунктом передбачено, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Зазначена вище сума заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами, які досліджені судом, а саме розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ВАТ «Полімер» за період з 01.07.2010 року до 01.08.2010 року, актом звірки заборгованості за вказаний період та поясненням до нього, розрахунком доплати за період з 01.01.2007 року до 01.07.2007 року, розрахунком суми заборгованості.
Також колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на його важкий фінансовий стан, оскільки дана обставина не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування спірних виплат.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полімер» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-3165/10/0970 за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до Відкритого акціонерного товариства «Полімер» про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді О.О. Большакова
В.В. Гуляк