Справа № 1306/6923/12 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 11/783/496/13 Доповідач : Волинець М. М.
Категорія: ст. 286 ч.1 КК України
09 серпня 2013 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Волинця М.М.
суддів Гаврилова В.М., Танечника І.І.
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.
засудженого ОСОБА_1
та представника потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2013 року,
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Івано-Франківськ, українець, громадянин України,
з вищою освітою, одружений, викладач кафедри здоров'я людини Дрогобицького державного педагогічного університету, пенсіонер, невійськовозобов'язаний, член партії «Захисту Вітчизни», проживаючий по АДРЕСА_1, раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та обрано йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75, п. 2, п. 3, п. 4 ст.76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю один рік з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації в дані органи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_1 - залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Арешт накладений на майно ОСОБА_1 постановою слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області Миськіва П.І. від 15.06.2012 року - скасовано.
Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 1676,12 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 тисяч грн.
Вирішено питання про речові докази згідно ст.ст.81, 330 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1 11 травня 2011 року, близько 08 год. 45 хв., перебуваючи на ділянці дороги по вул. Бруно Шульца в м. Дрогобич Львівської області на відстані 22,8 км від будинку № 1 та керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099» д.н. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку до Дрогобицької гімназії по правій смузі з боковим інтервалом 0,3м від правого краю проїзної частини, порушуючи вимоги забороненого дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено» розділу 33 «Дорожні знаки» та п.п. 1.5, 1.10. (в частині значення термінів «безпечний інтервал», «небезпека руху») 2.3 ( підпунктів «б» та «д»), 12.3, 13.1, 13.3, Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка йшла по проїзній частині дороги з інтервалом 0,4 м від правого краю дороги в попутному напрямку. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого багатовідламкового перелому другої плюснової кістки лівої стопи в середній третині з кутовим зміщенням та розходженням уламків, закритого перелому третьої плюснової кістки стопи в середній третині з незначним зміщенням; саден в ділянках лівого ліктьового суглобу, другого та третього пальців лівої китиці, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії середніх, що не були небезпечними для життя, а викликали тривалий, понад три тижні, розлад здоров'я.
На вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляцію.
В обґрунтування своєї апеляції покликається на те, що вирок суду є неправильним, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Так, суд помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_5 йшла по проїзній частині дороги. Як вбачається з протоколу огляду місця пригоди ширина тротуару по вул. Б.Шульца в м. Дрогобичі становить 1,20 см, що є достатнім для проходу двох осіб. Крім цього, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в суді однозначно ствердили, що ніякого звукового сигналу автомобіля вони не чули. Якщо навіть допустити, що потерпіла йшла по проїзній частині, то вона в деякій мірі створювала перешкоди для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, але він звукового сигналу для пішохода не подавав. Як показав ОСОБА_1 у нього такої потреби не було, оскільки потерпіла йшла не по проїзній частині дороги, а по тротуару, а тому не створювала для руху автомобіля будь-яких перешкод.
Суд залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_6, яка у своєму поясненні від 16.05.2011 р. вказала, що бачила як автомобіль зеленого кольору передньою правою частиною здійснив наїзд на ОСОБА_5, а в суді показала, що самого наїзду на потерпілу вона не бачила і немає ніяких підстав, стверджувати, що був здійснений наїзд, тим більше, що на стегні потерпілої ніяких ушкоджень не було виявлено.
Суд безпідставно вважав, що потерпіла отримала тілесні ушкодження внаслідок переїзду лівої стопи правим переднім колесом автомобіля, хоча це не підтверджується ніякими доказами по справі.
Крім цього, суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_7, який 33 роки працює лікарем травматологом та який оглядав потерпілу. Він суду показав, що травми, які одержала ОСОБА_5 могли наступити при підверненні ноги навіть на рівній дорозі, наїзду колесом автомобіля, необережного сходження з бордюра.
Просить вирок суду скасувати та закрити кримінальну справу за п. 2 ст. 6 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та в судовому засіданні пояснив, що винним себе не визнає, оскільки рухався зі швидкістю 5 км/год. і ніякого ДТП не скоїв, а потерпіла сама впала на його автомобіль; прокурора у справі ОСОБА_8, яка заперечила апеляцію захисника засудженого, представника потерпілої ОСОБА_2, яка заперечила апеляцію; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Засуджений під час апеляційного розгляду справи вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, не визнав. З мотивів поданої в апеляції вбачається, що захисник засудженого просить скасувати вирок суду у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Незважаючи на невизнання засудженим вини, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, стверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5 з приводу обставин справи, представника потерпілої ОСОБА_2, яка є мамою ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, яка була очевидцем події, свідка ОСОБА_9, який працював на зміні в Дрогобицькій міській поліклініці, коли привезли ОСОБА_5 після ДТП.
Як на досудовому так і судовому слідстві їх покази не змінювалися, були взаємоузгодженими та не суперечили зібраним по справі доказам.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджується рядом письмових доказів по справі: протоколом огляду місця події від 16.05.2011року, протоколами огляду і перевірки технічного стану транспорту від 16.05.2011року, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.04.2012 року, висновком експерта № 440 від 07.06.2011 року, згідно якого у ОСОБА_5 були тілесні ушкодження, що по ступеню тяжкості відносяться до середніх та виникли внаслідок взаємодії з тупими твердими предметами, висновком експерта № 2411 від 21.07.2011 року технічного стану транспортного засобу, висновком експерта № 3268/3270/3271/123 від 09.12.2011року, висновком експерта №200/2011-мк від 28.08.2011 року щодо проведення експертизи одягу неповнолітньої потерпілої, згідно якої на підошві лівого кросівка виявлено смугасті стирання поверхневого шару ризини, висновком експерта № 1681 від 16.05.2012 року, згідно якого у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами забороного дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено» та п.п. 1.5, 1.10, 2.3, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України, тому причиною настання ДТП є факт невиконання водієм цих вимог ПДР України.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у справі, чим вичерпав усі можливості в збиранні та дослідженні доказів обвинувачення.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 про те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що суд безпідставно вважав, що потерпіла отримала тілесні ушкодження внаслідок переїзду лівої стопи правим переднім колесом автомобіля, хоча це не підтверджується жодними доказами по справі, колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки при перевірці справи апеляційним судом не було виявлено допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушується питання в цій апеляції.
На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України 1960 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 і вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.286 КК України.
Призначаючи покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину - те, що злочин, скоєний засудженими є необережним, дані про його особу, те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивні характеристики, є пенсіонером, наявність обставин, що пом'якшують покарання та невизнання ним вини, та прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе при застосуванні обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та з позбавленням права керування транспортними засобами, це покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
Колегія суддів вважає, що визначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні та розгляді даної справи в районному суді, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів,
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2013 року, яким засуджено ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий :
Судді: