Справа № 161/9887/13-ц
Провадження № 2/161/3192/13
09 липня 2013 року Луцький міськрайонний суд
у складі: головуючого-судді - Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Акайомовій Т.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, а саме: 6/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивує тим, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору. До складу даного двору входили: ОСОБА_5 (покійна свекруха), ОСОБА_6 (покійний чоловік), позивач та двоє дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Дана обставина стверджується копією довідки №398 виданою Лищенською сільською радою 23 квітня 2013 року.
Виходячи з чинних на той час правил, закріплених в ст.ст.120,123,125 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення даних правовідносин, після припинення колгоспного двору з 15 квітня 1991 року, кожному із названих його членів стало належати на праві спільної сумісної власності по 1\5 частин згадуваного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.
Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловіка ОСОБА_6, його частку (1\5) в рівних долях, шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майно згідно ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, успадкували: його мати - ОСОБА_5, позивач, та діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відтоді кожному із спадкоємців стало належати по 1\4 частині спірного житлового будинку.
Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, спадщину (1\4 частину житлового будинку) прийняли в рівних частках по 1\3 її доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подавши заяви до нотаріальної контори та 1\3 частинку шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном за правом представлення в порядку ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, в рівних частках онуки спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В кінцевому результаті частки у спірному житловому будинку розприділилися наступним чином: позивач - 1\4 частина, або 6\24, ОСОБА_2 - 7\24 частин, ОСОБА_3 - 7\24 частин, ОСОБА_8 - 2\24 частини, ОСОБА_9 - 2\24 частини.
Право власності на свої частики у спірному житловому будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_8 визнано за останніми на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2008 року, яке набрало законної сили ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2009 року. Разом з тим, даним рішенням встановлені обставині, які мають значення для вирішення даної справи.
Просила визнати за нею право власності на 6/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити.
Відповідачі в судовому засіданні позов визнали, заперечень щодо задоволення позову не мають.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору. До складу даного двору входили: ОСОБА_5 (покійна свекруха), ОСОБА_6 (покійний чоловік), позивач та двоє дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Дана обставина стверджується копією довідки № 398 виданою Лищенською сільською радою 23 квітня 2013 року (а.с. 14).
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Виходячи з чинних на той час правил, закріплених в ст.ст. 120, 123, 125 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення даних правовідносин, після припинення колгоспного двору з 15 квітня 1991 року, кожному із названих його членів стало належати на праві спільної сумісної власності по 1\5 частин згадуваного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.
Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловіка ОСОБА_6 (а.с. 12), його частку (1\5) в рівних долях, шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майно згідно ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, успадкували: його мати - ОСОБА_5, позивач, та діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відтоді кожному із спадкоємців стало належати по 1\4 частині спірного житлового будинку.
Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 (а.с. 13), спадщину (1\4 частину житлового будинку) прийняли в рівних частках по 1\3 її доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подавши заяви до нотаріальної контори та 1\3 частинку шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном за правом представлення в порядку ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, в рівних частках онуки спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В кінцевому результаті частки у спірному житловому будинку розприділилися наступним чином: позивач - 1\4 частина, або 6\24, ОСОБА_2 - 7\24 частин, ОСОБА_3 - 7\24 частин, ОСОБА_8 - 2\24 частини, ОСОБА_9 - 2\24 частини.
Право власності на свої частики у спірному житловому будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_8 визнано за останніми на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2008 року (а.с. 15-16), яке набрало законної сили ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2009 року (а.с. 17-18). Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, даним рішенням встановлені обставині, які мають значення для вирішення даної справи.
Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову.
Отже, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме на 6/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1
Керуючись ст. ст. З, 10, 11, 57-61, 212, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 357, 1216, 1217,1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, а саме: на 6/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайоний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук