Справа № 2а-2218/4919/11
Головуючий у 1-й інстанції: Салоїд Н.М.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
05 серпня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Біла Л.М.
судді: Боровицький О. А. Сушко О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про перерахунок пенсії,
В березні 2011 року позивач звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачці в повному обсязі щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної допомоги відповідно до вимог ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено:
Визнано неправомірною невиплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", за період відпустки по догляду за дитиною з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, шляхом подання апеляційної скарги, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та необхідності залишення в силі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області враховуючи наступне.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, являючись працюючою особою, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За період відпуски позивачці нарахована та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн.
Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно до якого, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати допомоги.
Отримавши відповідь-відмову у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці зазначену допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", суд першої інстанції визнав доводи позовної заяви правомірними, такими, що підлягають до задоволення.
Визначаючись відносно правомірності висновків суду першої інстанції зроблених в постанові від 24.03.2011 року, зважаючи на обставини справи та норми законодавства, які регулювали спірні правовідносини на момент їх існування, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки вірними, такими, що зроблені у відповідності до вимог законодавства.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" -правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Водночас частиною третьою статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі -Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не приймався.
За змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.
Розміри і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінет Міністрів України не визначав.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2012 року по адміністративні справі №21-410а12.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що для вирішення спору стосовно виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, в даному випадку такою особою є позивачка, повинні застосовуватися норми спеціального закону (яким є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"), а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підлягають задоволенню, що і було вірно вирішено судом першої інстанції.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, відтак, постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2011 року слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, -залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Боровицький О. А.
Сушко О.О.