номер провадження справи 20/39/13
07.08.2013 Справа № 908/2237/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т; адреса для листування: 03150, м. Київ, ву. Щорса, 7/9)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (69105, м.Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30)
про стягнення 31914,18 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Михайловський І.В. (дов. № 2635 від 30.10.2012 р.);
Від відповідача - Машко Г.І. (дов. № 01/13 від 05.08.2013 р.);
Лівошко І.Є. (дов. № 06/13 від 05.08.2013 р.)
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 25817,50 грн. заборгованості по лізинговим платежам (за період з квітня по червень 2013 р.), 371,02 грн. пені, 76,23 грн. - 3% річних, 06,00 грн. інфляційних втрат, 6307,20 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, всього - 32577,95 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2237/13, справі присвоєно номер провадження 20/39/13, справу призначено до розгляду на 23.07.2013 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 07.08.2013 р.
07.08.2013 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судовому засіданні 07.08.2013 р. подав письмове пояснення по справі (уточнення вимог), яке по суті є заявою про зменшення розміру позовних. Суд прийняв заяву до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України. Таким чином, розглядаються вимоги про стягнення з відповідача суми 25176,21 грн. заборгованості по лізинговим платежам за період з квітня по червень 2013 р., суми 352,88 грн. пені, 72,54 грн. - 3% річних, 05,35 грн. інфляційних втрат, 6307,20 грн. штрафу за неподання відомостей про стан місцезнаходження майна, всього - 31914,18 грн.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. За умовами договору фінансового лізингу № 120627-86/ФЛ-Ю-А від 27.06.2012 р. відповідач зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі 27 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів. У період з квітня по червень 2013 р. за відповідачем виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 25176,21 грн. Відповідно до п. 7.1.1 відповідачу нараховану пеню в сумі 352,88 грн., а також 72,54 грн. - 3% річних та 05,35 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК. Із 3 кварталу 2012 р. по 1 квартал 2013 р. включно відповідач, у порушення п. 5.2.1 Загальних умов договору, звіт про стан та місцезнаходження майна в установленій формі не надавав. Згідно з п. 7.1.3 відповідачу нарахований штраф в сумі 6307,20 грн. Просить стягнути з відповідача суму 25176,21 грн. заборгованості по лізинговим платежам за період з квітня по червень 2013 р. включно, суму 352,88 грн. пені за період з 18.04.2013 р. по 26.06.2013 р., 72,54 грн. - 3% річних за період з 18.04.2013 р. по 26.06.2013 р., 05,35 грн. інфляційних втрат за період з 18.04.2013 р. по 26.06.2013 р., 6307,20 грн. штрафу за неподання відомостей про стан місцезнаходження майна, всього - 31914,18 грн.
Відповідач позов визнав частково в сумі заборгованості по лізинговим платежам за період з квітня по червень 2013 р. включно, в письмовому відзиві зазначив слідуюче. Вважає, що позивачем при розрахунку пені не вірно визначений період прострочення, відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі до 17 числа включно, окрім випадків, коли дане число випадало на неробочий (святковий, вихідний) день. Дні прострочення необхідно рахувати з 18 числа, а не з 17, як це зробив позивач. Не погодився відповідач із тих же підстав і з розміром 3% річних. Із розміром інфляційних втрат, нарахованих у травні 2013 р., відповідач погодився. Позивач просить стягнути штраф в сумі 6307,20 грн. на підставі п.п. 8.2.1 та 11.2.3 договору. Дана вимога на думку відповідача є незаконною, оскільки пункт 8.2 договору не має підпунктів, а пункт 11.2.3 взагалі в договорі відсутній. Усно представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що письмових звітів про стан та місцезнаходження майна позивачу не подавав, оскільки регіональний менеджер позивача, з яким постійно спілкувався відповідач, мав змогу безперешкодно перевіряти майно і в усній формі повідомив про те, що ці умови не обов'язкові. Разом з тим, будь-яких письмових доказів на підтвердження даного факту надати не може через їх відсутність.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
27.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (Лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (Лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу № 120627-86/ФЛ-Ю-А, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту (п. 3.3).
Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку "Графік сплати лізингових платежів" та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.4 Договору лізингоодержувач зобов'язався всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, сплачувати у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень п.п. 2.7-2.9 Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт.
Число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання акту (наприклад, дата підписання сторонами акту - 05.07.2008 р. Числом плати є 05 число календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, числом сплати є число останнього робочого дня місяця (п. 2.1.7). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4).
Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Згідно з Специфікацією (Додаток до договору фінансового лізингу) предметом лізингу є автомобіль Skoda Octavia A5 Ambition, 2012 року випуску, в кількості 1 одиниці вартістю 210240,00 грн. разом з ПДВ.
Відповідно до Акта прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором № 120627-86/ФЛ-Ю-А від 27.06.2012 р. предмет лізингу було передано лізингоодержувачу.
Графіком сплати лізингових платежів (Додаток до договору фінансового лізингу) встановлено черговість сплати лізингових платежів, згідно з яким, зокрема, лізингоодержувач зобов'язаний був сплати в 8-й період лізингу загальний лізинговий платіж 10292,76 грн., в 9-й період - 10061,29 грн., 10-й період - 9987,42 грн., 11-й період - 9834,74 грн.
Відповідачем до матеріалів справи долучено письмову вимогу позивача від 17.06.2013 р. № 1613 на суму 119866,32 грн. щодо перерахування викупного платежу, штрафних санкцій, 3% річних та збитків. Згідно з письмовим повідомленням від 01.07.2013 р., позивач повідомив про розірвання (відмову) договору № 120627-86/ФЛ-Ю-А від 27.06.2012 р. та вимогу в строк до 08.07.2013 р. повернути предмет лізингу.
Відповідачем надано акт прийому-передачі, відповідно до якого в зв'язку з припиненням (розірванням) договору № 120627-86/ФЛ-Ю-А від 27.06.2012 р. відповідач 17.07.2013р. передав позивачу предмет лізингу.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Приписами ч. 7 ст. 292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пункт 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" зобов'язує лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.
Згідно з Графіком сплати лізингових платежів, розрахунку позивача, викладеному в поясненні (заяві про зменшення розміру позовних вимог), сумарний розмір лізингових платежів за період з 15.03.2013 р. по 17.06.2013 р. складає 10292,76 грн. (8-й період лізингу) + 1006,29 грн. (9-й період лізингу) + 9987,42 грн. (10-й період лізингу) + 9834,74 грн. (11-й період лізингу) = 40176,21 грн. За даний період відповідачем було сплачено 10000,00 грн. 08.05.2013 р. та 5000,00 грн. 07.06.2013 р., що підтверджується випискою (а.с. 71, 62).
Пунктом 2.11 сторони визначили, що лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти. Згідно з письмовим поясненням позивача (а.с. 64) та усним поясненням представника, наданим у судовому засіданні, позивач на підставі п. 2.11 договору сплачену відповідачем суму повністю зарахував у рахунок погашення заборгованості за 8-им періодом лізингу (10292,76 грн.) та частково за 9-ий період лізингу, в зв'язку з чим заборгованість за 9-й період лізингу склала суму 5354,05 грн. Таким чином, за зазначений період (з квітня по червень 2013 р.) відповідач має заборгованість по лізинговим платежам в сумі 25176,21 грн.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання зі сплати вказаних лізингових платежів, наявність заборгованості підтвердив. Разом з тим, надав пояснення, що усі нарахування лізингових платежів та сум їх оплати відповідачем у нього (відповідача) з позивачем збігаються, натомість йому невідомо яким саме чином здійснював перерозподілення сплачених коштів позивач, із сумою 25176,21 грн. заборгованості погоджується.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення суми 25176,21 грн. заборгованості по лізинговим платежам за період з квітня по червень 2013 р. включно обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства і матеріалам справи, підлягають задоволенню.
Враховуючи прострочення відповідачем сплати лізингових платежів, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.1.1 договору пеню в сумі 352,88 грн. за період з 18.04.2013 р. по 26.06.2013 р., згідно з розрахунком.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.1.1 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що за порушення обов'язку з своєчасної оплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки.
Як було встановлено судом, відповідач допустив порушення строків внесення лізингових платежів. Позивачем зроблено розрахунок пені з арифметичними помилками. Так, позивачем нараховано пеню в сумі 98,51 грн. за період з 17.05.2013 р. по 09.06.2013 р. (кількість днів прострочення 24) на суму заборгованості 9987,42 грн. та в сумі 37,72 грн. за період з 17.06.2013 р. по 26.06.2013 р. (кількість днів прострочення 10) на суму заборгованості 9834,74 грн.
За умовами договору (п.п. 2.1.7.1, 2.4) якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт (п. 2.4 договору). Число сплати - це число сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання акту (п. 2.1.7 договору).
Акт прийому-передачі предмета лізингу був підписаний сторонами 17.07.2012 р. Отже, останнім днем сплати лізингового платежу є 17 число. Позивач, як було зазначено вище, нарахував пеню з 17.05.2013 р., 17.06.2013 р., не врахувавши при цьому, що 17 число є останнім днем сплати лізингового платежу, отже днем прострочення є 18 число. Таким чином, до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 94,40 грн. за період з 18.05.2013 р. по 09.06.2013 р. (кількість днів прострочення 23) та пеня в сумі 33,95 грн. за період з 17.06.2013 р. по 26.06.2013 р. (кількість днів прострочення 9). Загальна сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, згідно з зробленим судом перерахунком, із урахуванням викладеного вище, становить суму 345,00 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача за період з 18.04.2013 р. по 26.06.2013 р. суму 72,54 грн. - 3% річних та 05,35 грн. інфляційних втрат, згідно з розрахунком.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та 3% річних позивач нараховує правомірно. Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що у розрахунку допущені помилки, аналогічні помилкам, допущеним при розрахунку пені. За період з 18.05.2013 р. по 26.06.2013 р. (кількість днів прострочення 40) належить до стягнення сума 32,84 грн. - 3% річних (замість суми 33,66 грн., нарахованої за період з 17.05.2013 р. по 26.06.2013 р.) та сума 07,28 грн. за період з 18.06.2013 р. по 26.06.2013 р. (кількість днів прострочення 9) (замість суми 08,08 грн., нарахованої за період з 17.06.2013 р. по 26.06.2013 р.). Загальна сума 3% річних, яка належить до стягнення з відповідача, становить суму 70,92 грн. за заявлений позивачем період, згідно зі здійсненим судом перерахунком.
Розрахунок інфляційних втрат за період з 18.04.2013 р. по 26.06.2013 р. позивачем здійснений вірно, до стягнення з відповідача за даний період належить сума 05,35 грн. інфляційних втрат. Але суд зауважує, що позивач нараховує інфляційні втрати за період з 17.05.2013 р. по 26.06.2013 р. на суму заборгованості 9987,42 грн. та за період з 17.06.2013 р. по 26.06.2013 р. на суму заборгованості 9834,74 грн., допускаючи порушення строків нарахування, оскільки початок прострочення є 18.05.2013 р. та 18.06.2013 р., відповідно. Разом з тим, індекс інфляції нараховується щомісячно, а не поденно, за даний період становив 1,000, тому за вказані періоди втрати від інфляції склали 00,00 грн., тобто, фактично не нараховані.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 6307,20 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач у позовній заві посилається на п.п. 8.2.1, 11.2.3 договору № 120627-86/ФЛ-Ю-А. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що при складанні позову були допущені помилки, оскільки були зазначені пункти іншого договору, наразі відповідачем порушені п.п. 5.2.1, 7.1.3 договору № 120627-86/ФЛ-Ю-А, про що позивач зазначив у письмовому поясненні (а.с. 64-65), з яким ознайомився відповідач.
Відповідно до п. 5.2.1 загальних умов договору фінансового лізингу № 120627-86/ФЛ-Ю-А лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів із моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленою додатком "Довідка" до договору.
Сторонами у справі підписаний додаток до договору "Довідка (типова форма) про технічний стан предмета лізингу та фактичну адресу базування (зберігання) станом на _____ 20___року. Зразок".
Позивач зазначає, що відповідач на протязі трьох кварталів (із 3 кварталу 2012 р. по 1 квартал 2013 р.) не надавав позивачу письмової довідки про стан та адресу базування предмета лізингу.
За приписами п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.1.3 договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення умов, зокрема, п. 5.2 загальних умов - сплачує штраф у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.
Остаточна загальна вартість предмета лізингу, відповідно до п. 2.1.5 договору, - це вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем.
Загальна (остаточна) вартість предмета лізингу на момент укладення договору № 120627-86/ФЛ-Ю-А становить 210240,00 грн., один відсоток від якої становить 2102,40 грн. Загальна (остаточна) вартість предмета лізингу зазначена сторонами в п. 4.2 договору, специфікації, акті прийому-передачі предмета лізингу.
Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума штрафу в сумі 6307,20 грн. (2102,40 грн. (1 відсоток від остаточної вартості) х 3 порушення (3-4 квартали 2012 р., 1 квартал 2013р.)).
Заперечення відповідача проти нарахованої суми штрафу спростовуються умовами договору фінансового лізингу, яким визначено форму подання звіту про стан та адресу базування предмета лізингу у вигляді письмової довідки, а також відсутністю доказів направлення письмового звіту (довідки) установленого зразка на протязі зазначеного позивачем періоду (трьох кварталів).
На підставі викладеного вище, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, так як спір виник у результаті його неправильних дій.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (69105, м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, код ЄДРПОУ 34975625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т, адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, код ЄДРПОУ 33880354) суму 25176 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 21 коп. заборгованості по лізинговим платежам (за період з квітня по червень 2013 року), суму 345 (триста сорок п'ять) грн. 00 коп. пені, суму 70 (сімдесят) грн. 92 коп. - 3% річних, суму 05 (п'ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат, суму 6307 (шість тисяч триста сім) грн.. 20 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення складено у повному обсязі 12.08.2013 р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.