іменем України
Справа №377/556/13-ц
Провадження №2/377/200/13
05 серпня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,
при секретарі Прядко Н.М.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
До суду звернулася позивачка з позовними вимогами, які в процесі судового розгляду справи зменшила та просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики від 5 травня 2009 року в сумі 1000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить на день винесення рішення 7990 гривень, борг за договором позики від 07 листопада 2009 року в сумі 7470 гривень, 347 гривень 85 копійок - три проценти річних від простроченої суми за період з 3 листопада 2012 року по 5 серпня 2013 року, 14 гривень 64 копійки - оплату послуг УДППЗ «Укрпошта» за відправлення рекомендованого листа з оцінкою вартості вкладення, 22 гривні 08 копійок - оплата послуг УДППЗ «Укрпошта» за відправлення та повернення рекомендованого листа, 229 гривень 40 копійок - судові витрати по оплаті судового збору, всього на загальну суму 16059 гривень 34 копійки, перерахувавши їх на свій рахунок.
В обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на розписку від 5 травня 2009 року, відповідно до якої відповідач взяв у борг у 1000 доларів США, та на розписку від 7 листопада 2009 року, згідно якої відповідач взяв в неї в борг 7470 гривень без встановленого строку повернення та зобов'язався повернути, але після пред'явлення до нього вимог повернути борг, до цього часу кошти їй не повернув. На підставі вимог ст. ст. 526, 533, 610, 625, 1050, 1046 - 1047 ЦК України позивачка просила задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких визнав вимоги позивачки в частині основної суми боргу в розмірі 8 470 гривень з врахуванням трьох процентів річних за період часу з 3 листопада 2012 року по день винесення рішення суду. В іншій частині позовних вимог просив відмовити, в зв'язку з тим, що 5 травня 2009 року він отримав 1000 гривень, тому що в розписці під скороченням «у.е.» малось на увазі не валюту «долари США», а «українські гривні».
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, пославшись на зазначені в позовній заяві обставини. Суду пояснила, що 5 травня 2009 року ОСОБА_2 взяв в неї в борг 1000 доларів США, написавши в розписці власноручно як 1000 «у.е.», 7 листопада 2009 року взяв в борг 7470 гривень, що еквівалентно на той час було 900 доларів США, 3 жовтня 2012 року вона відправила йому письмову вимогу про повернення взятих в борг коштів, проте він до цього часу їх не повернув.
Відповідач позов визнав частково та пояснив, що дійсно взяв кошти в борг у позивачки, проте 5 травня 2009 року взяв 1000 гривень, позначивши в розписці як «у.е», тобто маючи на увазі українські одиниці, а не долари США, а 7 листопада 2009 року взяв в борг 7470 гривень, тому визнає позов в частині повернення боргу за договором позики в сумі 8470 гривень, а також визнає стягнення з нього трьох процентів річних за весь час прострочення, який наступає через тридцять днів від дня пред'явлення вимоги, тобто з 3 листопада 2012 року і по день винесення рішення судом.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 5 травня 2009 року ОСОБА_2, відповідач у справі, взяв в борг у ОСОБА_1, позивачки, у борг 1000 «у.е», тобто 1000 доларів США, а 7 листопада 2009 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 7470 гривень без встановленого строку повернення та зобов'язався їх повернути. Дані обставини підтверджуються борговими розписками від 5 травня 2009 року та 7 листопада 2009 року з підписами відповідача. Копії даних розписок позичальника про отримання грошей додані до позовної заяви.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні у власність (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як зазначено у ч.2 цієї статті договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачка надала суду розписки, зміст і всі істотні умови яких відповідають позиковому зобов'язанню, передбаченому ч.1 ст.1046 ЦК України. Суд вважає дані розписки належними та допустимими доказами, які є підтвердженням відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України укладення між сторонами договорів позики зазначених у них сум грошових коштів.
При цьому суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивачки ОСОБА_1 1000 доларів США, а не 1000 гривень, як стверджує відповідач, оскільки термін « у.е.», тобто умова одиниця, означає іноземна валюта, що підтверджено Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 9563/0/2-07 від 21.12.2007 року.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач 5 травня 2009 року взяв у борг кошти в іноземній валюті - доларах США, позначивши їх як «у.е».
Відповідач свої доводи щодо взяття в борг саме 1000 гривень, а не 1000 доларів США не спростував належними і допустимими доказами.
Як зазначено у ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками , у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини 2 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога про повернення коштів за договором позики була направлена позивачкою відповідачу за місцем його проживання 3 жовтня 2012 року, а тому позика повинна була бути повернута протягом тридцяти днів дня пред'явлення вимоги, тобто до 3 листопада 2012 року, що відповідачем не заперечується.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 не повернув грошові кошти відповідно до вищевказаних договорів позики, то сума боргу підлягає стягненню з нього на користь позивачки в судовому порядку.
Визначаючи розмір боргу відповідно до договору, укладеного 5 травня 2009 року, суд виходить з офіційного курсу долара США на час постановлення рішення. Станом на 5 серпня 2013 року офіційний курс долару становив 799, 3000 гривні за 100 доларів США.
Таким чином, загальна сума боргу, яку відповідач повинен повернути позивачці становить 15463 гривні (7993 гривень - борг за договором позики від 5 травня 2009 року + 7470 гривень борг за договором позики від 7 листопада 2009 року)
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку трьох процентів річних, їх розмір за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (з 3 листопада 2012 року по 5 серпня 2013 року) станом на 5 серпня 2013 року складає 347 гривень 92 копійки (15463 гривень х 3 % х 9 місяців /12 місяців), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума боргу 15810,92 гривні.
Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь 14 гривень 64 копійки - оплату послуг УДППЗ «Укрпошта» за відправлення рекомендованого листа з оцінкою вартості вкладення, 22 гривні 08 копійок - оплата послуг УДППЗ «Укрпошта» за відправлення та повернення рекомендованого листа задоволенню не підлягають, оскільки їх відшкодування не передбачено укладеним між сторонами договором позики та нормами Цивільного кодексу України, які регулюють ці відносини, і не відносяться до судових витрат, передбачених ст. 79 ЦПК України. Не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання відповідача перерахувати кошти на договорами позики на рахунок позивача, оскільки зазначення способу виконання рішення не передбачено ст.215 ЦПК України, якою визначено зміст рішення суду, крім того,позивачкою не вказано номер рахунку, на який необхідно перераховувати кошти.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно вимог ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 463 гривень боргу за договором позики та 347 гривень 92 копійки - три проценти річних від простроченої суми, всього на загальну суму 15810 гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 229 гривень 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.
Повне рішення виготовлено 10 серпня 2013 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька