09 серпня 2013 р.Справа № 2-а-169/11/1402
Категорія: 10.3. Головуючий в 1 інстанції: Янчук С.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2011 року позивач звернулася з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на невиконання відповідачем ст.29 Основ законодавства України про культуру, щодо надання у 2009-2010 роках пільг по оплаті за комунальні послуги працівникам бюджетних установ у відповідності з порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426, просила суд: визнати протиправною бездіяльність Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (надалі - Сільська Рада) стосовно не нарахування їй, як працівнику культури, що мешкає в сільській місцевості пільг за спожитий природній газ та за використану електроенергію; зобов'язати Сільську Раду розрахувати їй пільгу на опалення та освітлення житла за 2009-2010 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 вчасно не перераховану пільгу за спожитий природній газ та за використану електроенергію за 2009-2010 роки у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426; стягнути з Сільської Ради на користь позивача: на відшкодування завданої матеріальної шкоди - 118 грн. 36 коп.; на відшкодування моральної шкоди - 500 грн.
Судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 та 05 травня 2011 року ухвалено постанову про відмову їй у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи означене рішення, Баштанський районний суд Миколаївської області, як адміністративний суд, виходив з того, що процедура надання пільг і компенсацій, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Пунктом 14 вказаного підзаконного нормативно-правового акту визначено, що пільги і компенсації та гарантії, на які згідно із законами мають право окремі працівники бюджетних установ щодо знижки плати за користування житлом, паливом, та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), надаються за умови, якщо розмір наданих у грошовому еквіваленті, разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 не може бути застосована для вирішення спору, оскільки: - по-перше, є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу порівняно з законодавством про культуру; - по-друге, вказане питання стосовно надання пільг працівникам культури вже врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
ОСОБА_1 з 01 лютого 2001 року працює на посаді директора Плющівського Будинку культури та проживає разом з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 інвалідом з дитинства, у приватному АДРЕСА_1
Як працівник культури, у відповідності з ст.29 Основ законодавства України про культуру та на підставі п.2 постанови Кабінету Міністрів України, позивачка отримувала щомісячну пільгу по зменшенню плати за користування електроенергією та газом.
Однак, у 2009-2010 роках Сільська Рада, посилаючись на п.14 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що передбачала можливість надання комунальних пільг за умови, що розмір пільг у грошовому еквіваленті, разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців на повинен перевищувати у 2009 -2010 роках - 900 грн., відмовилася відшкодовувати позивачу частину фактичних витрат за користування газом та електроенергією.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відмова органу місцевого самоврядування у наданні пільг ОСОБА_1 є незаконною та такою, що входить в протиріччя з вимогами законодавства України.
Згідно до ст. 29 Основ законодавства України про культуру, працівникам культури надаються пільги на опалення, освітлення за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті, разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426: «Пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури, пільги яким передбачаються абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру (далі - педагогічні, медичні та фармацевтичні працівники і працівники культури).
Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.
Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням.
Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу».
Розмір доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу у 2009 році склав - 940 грн., у 2010 році 1220 грн.
З довідки про заробітну плату, виданої Сільською радою, вбачається, що середньомісячний дохід ОСОБА_1, у 2009 -2010 роках, з урахуванням попереднього шестимісячного доходу за 2008 рік, є нижчим ніж вказана вище сума.
Вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки та, погодившись з порядком обчислення середнього доходу позивача до якого додано пенсію по інвалідності її доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 інвалідом з дитинства, зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 пунктом 14. якої встановлено, що пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, інші послуги), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 гривень, визнано незаконним та нечинним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2010 р. у справі N 2а-14068/09/2670. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р. змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2010 р. у справі N 2а-14068/09/2670 пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 530 визнано нечинним з дня його прийняття. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2011 р.К-35876/10 постанову Окружного адміністративного суду від 13.01.2010 р., змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р. залишено без змін.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалюючи постанову від 05 травня 2011 року Баштанський районний суд Миколаївської області допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Пунктом 4 ч.1 ст.202 КАС України передбачено, що підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача про розміри такої шкоди та обставини її спричинення знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.
Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Баштанський районний суд Миколаївської області від 05 травня 2011 року та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу - ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області стосовно не нарахування ОСОБА_1, як працівнику культури, що мешкає в сільській місцевості пільг за спожитий природній газ та за використану електроенергію.
Зобов'язати Плющівську сільську раду Баштанського району Миколаївської області розрахувати ОСОБА_1 пільгу на опалення та освітлення житла за 2009-2010 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426.
Стягнути з Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 вчасно не перераховану пільгу за спожитий природній газ та за використану електроенергію за 2009-2010 роки у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426.
Стягнути з Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1: на відшкодування завданої матеріальної шкоди - 118 грн. 36 коп.; на відшкодування моральної шкоди - 500 грн.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: