Справа: № 2610/10996/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кравець Д.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
31 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Шелест С.Б., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_2, житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, треті особи на стороні позивача: житлово-будівельний кооператив «Теремки-2», житлово-будівельний кооператив «Буревісник-3», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік», приватне підприємство «Компанія ФАХ», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, треті особи на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Київенерго», публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ОСОБА_15, про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3 та житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень незаконними і нечинними, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов'язання скасувати рішення.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції були подані позови третіх осіб з самостійними вимогами: ОСОБА_3 та житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до відповідача, згідно до яких позивачі також просили визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640, № 641, № 642 № 643 від 30 травня 2007 року незаконними і нечинними з моменту прийняття.
Шевченківський районний суд міста Києва своєю постановою від 19 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач та треті особи подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
30 травня 2007 року Київською міською державною адміністрацією були прийняті розпорядження № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води», № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 № 748», № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_16 до Голови Київської міської державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про скасування розпоряджень скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 641 від 30 травня 2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748», яке набрало законної сили 23 грудня 2008 року згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_16 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2007 року, а відтак, вищевказане розпорядження не може бути предметом спору.
Стосовно розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 травня 2007 року № 640, № 642, № 643 колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам. При цьому, пунктом 2 Перехідних положень вказаного встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Згідно до положень статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та особливостей здійснення місцевого самоврядування в місті Києві, які визначаються Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ», виконавчий орган створюється Київською міською радою.
Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року № 28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності» був утворений виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація». Вказане рішення має юридичну силу та діє до вказаного часу.
Відповідно до Рішення Конституційного суду від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 надав тлумачення статті 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», де зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що особливістю виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження та порядок діяльності. Таким чином, Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.
Згідно до пункту 2 частини «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесене встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
У преамбулі та пункті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та пункті 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно визначено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.
Дослідження положень статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» дозволяє зробити висновок, що формою рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є розпорядження, що підписуються Головою Київської міської ради, який одночасно очолює Київську міську державну адміністрацію.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган Київради при прийнятті оскаржуваних розпоряджень щодо затвердження та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги діяла як орган місцевого самоврядування відповідно до власних (самоврядних) повноважень, передбачених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги», а тому в у даному випадку відсутні правові підстави для визнання їх незаконними чи невідповідними законодавству.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2, житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року - без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 05.08.2013 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Шелест С.Б.
Файдюк В.В.