Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"08" серпня 2013 р. № 820/5431/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Браварець К.В.,
за участі : представника позивача - ОСОБА_1 . (довіреність 869 від 17.07.13р.),
представника відповідача - Тарана М.М. (довіреність №1550/9/10.1-10 від 05.08.2013р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003901720 від 24.04.2013 р., стягнути судові витрати зі сплати судового збору з державного бюджету на користь позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, неправомірно зроблені лише на підставі актів перевірок контрагента позивача - ПП "Укрросстрой-2006" та позивач не може нести відповідальність за свого контрагента. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, на обґрунтування своїх заперечень посилався на письмове заперечення на адміністративний позов та акт перевірки 1385/17.2-07/НОМЕР_2 .
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та обґрунтування представників позивача та відповідача, встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, яке міститься в матеріалах справи - ФОП ОСОБА_3 зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 20.10.2004 року та перебуває на обліку в Західній ОДПІ м.Харкова як платник податків , що підтверджується матеріалами справи.
17.04.2013 р. працівниками Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Укрросстрой-2006" за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., за результатами якої було складено Акт № 1385/17.2-07/НОМЕР_2(а.с.9-18).
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198 , п.201.1,п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємцем завищено податковий кредит всього у сумі 28982,10 грн. по операціям з ПП "Укрросстрой-2006" за жовтень 2012р. .
На підставі акту перевірки № 1385/17.2-07/НОМЕР_2 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003901720 від 24.04.2013 р. (а.с.19), яким позивачу визначено розмір грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 28982 грн. та за штрафними санкціями - 14491 грн.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в перевірки № 0003901720 від 24.04.2013 р. судження суб'єкта владних повноважень про завищення сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам ПП "Укрросстрой-2006" за жовтень 2012 років через через встановлення нікчемності угод та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом позивача .
Між позивачем та ПП "Укрросстрой-2006" укладено договір постачання без номеру від 02.10.2012 р. (а.с.20-22), предметом якого є передача товару.
На підтвердження виконання договору від 02.10.2012 р. позивачем надано: рахунки -фактури №СФ-08/10 від 08.10.12р. , №СФ-19/10 від 19.10.12р., №СФ-30/10 від 30.10.12р., податкові накладні: № 28 від 08.10.12р., №73 від 19.10.12р., №108 від 30.10.12р.; видаткові накладні № 0810-1 від 08.10.12р., №1910-1 від 19.10.12р., №3010-1 від 30.10.12р..
На підтвердження переміщення товару, отриманого від ПП "Укрросстрой-2006" позивачем надано товарно - транспортні накладні , які містяться в матеріалах справи (а.с.26-37).
На підтвердження сплати за товар позивачем надано платіжні доручення №1028 від 20.11.2012р., №16779 від 19.11.2012р., №16782 від 20.11.2012р., №72 від 27.11.2012р.
Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
У зв"язку з чим , оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , рахунки - фактури та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору ..
Суд зазначає, що під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у позивача були в наявності всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.
Що стосується посилань відповідача на те, що контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням, відсутності у нього транспортних засобів, персоналу, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Як пояснив представник позивача під час судових засідань, в подальшому товар передавався комірнику з метою організації зберігання та використання за призначенням, що засвідчувалось відповідними актами приймання-передавання товару, а саме: від 08.10.2012 р., 19.10.2012 р. та від 30.10.2012 р. За наслідками використання придбаного позивачем у ПП «Укрросстрой-2006» товару у власній господарській діяльності, шляхом фасування різноманітних видів товарів, працівниками позивача складались акти списання, які надані до матеріалів справи.
З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного з ПП «Укрросстрой-2006»" , суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Укрросстрой-2006».
Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003901720 від 24.04.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 434.73 грн. (чотириста тридцять чотири гривні сімдесят три копійки).
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.
Суддя Шляхова О.М.