справа № 806/4700/13-a
категорія 3.7.2
05 серпня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Смолінській І.П.,
за участю ОСОБА_1, представника відповідача Мазура С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Житомирській області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови від 11.06.2013 року № 000278,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Житомирській області від 11.06.2013 року №000278 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що лише із наданої копії акту від 29.04.2013 року він дізнався, що під час перевірки автобуса Фольксваген, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, він надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту Ізяслав-Київ без документів передбачених ст. 39 Законом України "Про автомобільний транспорт". Пояснив, що вказаних у акті послуг він не надавав, а даний автобус 20.04.2010 року він продав ОСОБА_3, який повинен був зняти його з обліку на підставі довіреності від 16.04.2013 року. Крім того, йому не було відомо про те, що ОСОБА_3 надає послуги з нерегулярних перевезень зареєстрованим на ньому автобусом Фольксваген, не знявши його з обліку та без передбачених законом документів, а тому він не може бути суб'єктом відповідальності за вказане у постанові порушення.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні. Пояснив, що постанова від 11 червня 2013 року № 000278 винесена на підставі, у межах і спосіб, визначених законом.
Третя особа в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 29 квітня 2013 року о 10:55 год. державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Житомирській області на підставі завдання на перевірку від 26.04.2013 року № 007137 проведено перевірку автомобіля марки Фолькваген р/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1. В ході перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: ОСОБА_1 надавалися послуги з нерегулярних пасажирських перевезень, без оформлення таких документів: ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісів обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, про що був складений акт № 099655 від 29 квітня 2013 року (а.с.6).
За наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, виявлених у ході зазначеної перевірки, начальником управління Укртрансінспекції у Житомирській області прийнято постанову від 11.06.2013 року №000278 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. (а.с.5).
Суд погоджується з прийнятим управління Укртрансінспекції у Житомирській області рішенням, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2011 року № 2344-ІІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон), автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно ст. 1 Закону, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів автомобільним транспортом.
Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Також відповідно до вищевказаної статті Закону, нерегулярні пасажирські перевезення - це перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Згідно із ст.39 Закону, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
За надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, ст. 39 Закону не містить вичерпного переліку документів необхідних для перевезення пасажирів.
Так, п. 58 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені Постановою КМУ № 176 від 18.02.1997 року передбачено, що під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Стаття 7 Закону України "Про страхування" відносить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті до обов'язкових видів страхування. Також в цій статті зазначено, що для здійснення обов'язкового страхування КМУ встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови страхування тощо.
Постановою КМУ № 959 від 14.08.1996 р. затверджено Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення). Цим положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, пасажирів та водіїв, зокрема автомобільного транспорту.
Зокрема, в п.3 Положення зазначено, що кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Оскільки при нерегулярних пасажирських перевезеннях видача квитків не передбачена, то страхування пасажира підтверджується полісом, який видається кожному пасажиру.
Відповідно до наказу Міністерства інфрастуктури України № 331 від 20.06.2012 року "Про затвердження Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах", автомобільні перевізники в обов'язковому порядку повинні керуватися Типовою формою договору.
Відповідно до п. 3.3. Типового договору перевізник:
- готує Інформаційний лист (на кожний автобус);
- перед початком виконання перевезень пасажирів завчасно подає факсограмою, на електронну адресу або наручно копію Інформаційного листа за формою, наведеною в додатку до Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 20 червня 2012 року № 331, відповідному територіальному органу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті за місцем проведення державної реєстрації Перевізника та отримує реєстраційний номер Інформаційного листа, який проставляється в Інформаційному листі.
Таким чином, позивачем були порушені вимоги ст. 39 Закону та інших нормативно-правових актів, а саме: надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, без оформлення обов'язкових документів, таких як: ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісів обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.
Суд не приймає до уваги доводів позивача з приводу того, що автомобіль ТЗ Фольксваген р.н. НОМЕР_1 був проданий ОСОБА_3 та не належить йому на праві власності, оскільки факт відчуження в судовому засіданні позивачем не доведено та документально не підтверджено.
Так, довіреність від 16 квітня 2013 року, на яку посилається позивач, надана ним ОСОБА_3, не посвідчує перехід права власності на автомобіль, а надає лише право останньому на представництво інтересів позивача перед третіми особами (а.с.9).
Відповідно до частин 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно до ч. 3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто, видача довіреності є одностороннім правочином.
Таким чином, довіреність призначена для третіх осіб, які з її тексту дізнаються, якими повноваженнями наділений представник. При цьому, для повіреного довіреність не породжує ніяких самостійних прав на об'єкти цивільних прав.
Разом з цим, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 вказаний автомобіль належить саме ОСОБА_1, а тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 на ТЗ Фольксваген р.н. НОМЕР_1 втратив свою чинність 20.04.2013 року та є недійсним.
Так, відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМ України від 07.09.1998 р. № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Що стосується ліцензійної картки на даний ТЗ серії НОМЕР_4 від 28.07.2010 року, виданої на ім"я ОСОБА_3, то вона втратила чинність 20.04.2013 р. та на момент проведення перевірки була недійсною (а.с.29).
Так, відповідно до п. 3.3. наказу Міністерства транспорту і зв'язку України від 22.07.2010 року № 514 "Про затвердження Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", ліцензійна картка є недійсною у разі змін у реєстраційних документах власних автотранспортних засобів або в інших засвідчених в установленому порядку документах, що підтверджують право користування чи розпорядження таким автотранспортним засобом, що використовується на інших законних підставах.
Тобто, у зв"язку із втратою чинності тимчасовим реєстраційним талоном на транспортний засіб, недійсною є видана ліцензійна картка.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна строна повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, вставлених ст.72 цього Кодексу.
Таким чином, беручи до уваги, що нерегулярні перевезення здійснювалися на автомобілі, який належить ОСОБА_5, що під час перевірки було підтверджено свідоцтвом про реєстрацію, суд вважає, що в даному випадку позивач є перевізником в розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, вказана обставина підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.05.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_1 надано право на здійснення діяльності з нерегулярного пасажирського транспорту (а.с.27).
Будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що надання послуг з нерегулярних перевезень надавалися ОСОБА_3 позивачем ні під час розгляду справи відповідачем, ні під час розгляду справи судом надано не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення - постанова Управління Укртрансінспекції у Житомирській області № 000278 від 11.06.2013 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді 1700,00 грн. штрафу винесена відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі та у спосіб визначений Законом, з урахуванням всіх обставин, що мали місце для її винесення, а тому підстави для її скасування та задоволення позову відсутні.
Керуючись с.ст.86,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
В позові ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.06.2013 року № 000278 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 09 серпня 2013 р.