м. Вінниця
07 серпня 2013 р. Справа № 802/3162/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича
представника позивача: Жученко Т.П.
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: приватного підприємства "Земельний центр"
про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
15 липня 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з адміністративним позовом до приватного підприємства "Земельний центр" (далі - ПП "Земельний центр", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2012 році у кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та пояснення, надані в судовому засіданні.
Представник відповідача письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік" Форми №10-ПІ (а.с. 4), поданого ПП "Земельний центр" 27.02.2013 року, на підприємстві протягом 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 20 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 осіб, фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2012 році складав 207,50 тис.грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2012 році 10375,00 грн.
При цьому, відповідач в поданому звіті за 2012 рік в рядку 06 не відобразив суму коштів адміністративно-господарських санкцій
Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.
Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини 3 статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803 передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано той факт, що листом Калинівського міськрайонного центру зайнятості від 29.04.2013 року № 06-16/270 (а.с. 6), повідомлено відділення Фонду, що відповідач протягом 2012 року не подавав центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у 2012 році відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.
Крім того, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів.
Так, на думку суду, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови подачі звітності ПП "Земельний центр" до центру зайнятості.
Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був самостійно розрахувати та сплатити в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сума адміністративно-господарських санкцій, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 10375,00 грн., тобто в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,50 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 178,88 грн.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.
З вищевикладеного слідує, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2012 році, що є складовими господарського правопорушення. ПП "Земельний центр" не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.
Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Земельний центр" (22130, Вінницька область, Козятинський район, селище Глухівці, вул. Лісова, 15, код ЄДРПОУ 32331171, банківські реквізити: р/р 26003248834 у ПАТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Козятинського району, р/р 31214230700187, код ЄДРПОУ 37926586, банк одержувач: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік", код бюджетної класифікації 50070000, символ звітності 230) адміністративно - господарські санкції в розмірі 10 375 грн. 00 коп. (десять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 00 копійок) та пеню в розмірі 178 грн. 88 коп. (сто сімдесят вісім гривень 88 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна