Іменем України
19 червня 2013 р. (15:01) Справа №801/4603/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 40 від 18.06.2013, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення
Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 368 від 12.04.2013.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня на підставі норми, що втратила чинність, а саме ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, в редакції до 01.01.2011.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак від нього надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких зокрема зазначив, що фінансові санкції, які застосовані до позивача оскаржуваним рішенням застосовані згідно із законодавством яке діяло на момент скоєння правопорушення, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-
ОСОБА_2, зареєстрований фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим.
З 25.03.2013 по 29.03.2013 відповідачем проведена планова перевірка позивача з питання правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням і сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а так само достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 26.05.2008 по 29.03.2013.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами проведеної перевірки 12.04.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялті АР Крим прийнято Рішення № 368 про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей використовуваних у системі персоніфікованого обліку, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 160 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовано до відповідача штраф у розмірі 18509,76 грн.
За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, що набрав чинності з 01.01.2011, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проте органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пеню, визначені ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить ст. 58 Конституції України, не зважаючи на зміст п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, ч.1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
Разом з тим, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
Однак, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що відповідач протиправно виніс рішення від 12.04.2013 про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей використовуваних у системі персоніфікованого обліку за 2008-2009 рока, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття позивачем рішень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 21-367а12.
Застосування позивачем при винесенні рішень на підставі недіючих норм права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Таким чином нарахування відповідачу штрафних санкцій на суму 18509,76 грн. не може бути визнане таким, що здійснено на підставі та відповідно до законодавства, тому позовні підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку ст. ст. 69,70,86 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19.06.2013 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 25.06.2013 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 158-159, 161-163, 167 КАС України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим від 12.04.2013 № 368 про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей, використовуваних у системі персоніфікованого обліку.
3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 186,00 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.