01.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2047/2013р. Головуючий у першій
Категорія 19 інстанції Пекарініна І.А.
Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Колбіної Т.П., Лівінського С.В.,
за участю:
секретаря - Сидорук М.А.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - Мандзюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «С.Перовської» про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «С.Перовської» на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 06 червня 2013 року, -
У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача частку доходу від використання його земельного паю в розмірі орендної плати та неустойки за 2010-2012 роки в загальній сумі 25540,88 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що на підставі сертифікату на земельну частку (пай) позивачу належить право на земельну частку пай розміром 2,18 га, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка виділена в натурі єдиним масивом відповідно до схеми розділу земель ПАТ „С.Перовської" на земельні паї. У період з 01.01.2005 року по 31.12.2009 року між сторонами діяв договір оренди вказаної земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_6 для сільськогосподарського використання відповідачу, зі сплатою орендної плати щорічно у розмірі 1,5% від вартості земельної частки (паю), що складало 1011,48 грн. Після закінчення строку договору позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди на новий термін, але відповідач, продовжував використовувати земельний пай, що належить позивачу, та отримувати дохід від його використання, що примусило позивача звертатися до суду за захистом свого права на отримання орендної плати від використання належної йому земельної ділянки. Також позивач вказує, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір орендної плати яка підлягає до стягнення з відповідача розрахований з урахуванням індексу інфляції, а сплата неустойки передбачена ч.1 та 2 ст. 785 ЦК України у подвійному розмірі за користування земельною ділянкою яка своєчасно, після закінчення договору оренди не була повернута позивачу згідно умов договору оренди.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 06 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ім. «С. Перовської» на користь ОСОБА_3 8307 гривень 54 копійки, судовий збір в сумі 214 гривень 60 копійок, а всього 8522 (вісім тисяч п'ятсот двадцять дві) гривни 14 копійок. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач Публічне акціонерне товариство «С.Перовської» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку із тим, що воно винесено з порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішенням суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що неправомірне використання земельної ділянки відповідачем після закінчення строку дії договору оренди, да право орендару на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання умов, визначених договором оренди.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 на підставі Договору оренди земельної ділянки № 438-а від 24 грудня 2004 року передав у оренду ПАТ «С.Перовської» земельну долю (пай) розміром 2,18 умовних кадастрових гектарів (а.с.8), право на яке засвідчене сертифікатом, що виділена у натурі єдиним масивом у відповідності до схеми розділу земель ЗАТ С.Перовської на земельні паї (а.с.7). Вартість земельної частки, згідно державної нормативної-грошової оцінки землі під багаторічними насадженнями, згідно відомостей викладених у відповіді Головного управління Держземагенства у м. Севастополі від 14.05.2013 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,18 га складає станом на 01.01.2012 року 96783,98 грн., з 01.01.2010 року та з 01.01.2011 року складає 90067,09 грн.
31 грудня 2009 року строк дії договору оренди скінчився, але відповідач земельну долю (пай) не звільнив, користувався нею у впродовж 2010-2012 років, не здійснюючи за це оплату, та не укладає договір оренди земельної ділянки.
Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 412 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі спливу строку, на який було надано право користування.
Відповідно до ч.2 ст.759, ч.2 ст.792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини по найму (оренді) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст.93 Земельного Кодексу України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом, у зв'язку з чим до застосування до даних правовідносин підлягає Закон України «Про оренду землі».
Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» термін дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст. 31, ст. 33 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який він був укладений, після закінчення строку, на який був укладений договір оренди землі, орендар, що належним образом виконував свої обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У випадку поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той же строк і на тих же самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням. Тобто автоматичне поновлення договору оренди у випадку відсутності заперечень сторін не передбачено, а лише визначено, що в цьому випадку договір підлягає поновленню.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Як вбачається з п. 3.2. договору оренди укладеного між сторонами 24.12.2004 року на строк з 01.01.2005 року по 31.12.2009 року, орендатор після закінчення строку орендного договору, зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку (пай) у належному стані. Судом встановлено, та підтверджується поясненнями представників сторін, що орендні договірні відносини між позивачем та відповідачем припинилися у зв'язку з закінченням строку договору оренди. Згідно договору оренди від 25.12.2004 року порядок повернення земельної ділянки позивачу не передбачений, але згідно п.5.3 договору оренди, в інших випадках, які не передбачені цим Договором, сторони керуються діючим законодавством України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, аналізуючи наведені норми матеріального права суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем неправомірно використовувалася земельна ділянка позивача після закінчення строку дії договору оренди, не відбулося повернення її позивачеві згідно умов договору, відповідач самовільно займає земельну ділянку з 01.01.2010 року, що також узгоджується зі ст.ст.124,125 ЗК України.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду землі», орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання умов, визначених договором оренди. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням, або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив, або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.
Щодо доводів апеляційної скарги, про відсутність наявних доказів того, що відповідач користується саме землями позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і не може прийняти їх до уваги, відповідно до вимог ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки земельна ділянка (пай) на яку укладався договір оренди 25.12.2004 року, згідно сертифікату № 0172263 яка належить позивачу на час укладення договору не була виділена в натурі на місцевості, не був складений акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що також передбачено ч.4 вказаної статті, визначалася у умовних кадастрових гектарах розміром 2,18 га в єдиному масиві земель с/х С.Перовської. Саме на такі умови договору погодився відповідач при його укладенні, підписавши договір за умов повернення земельної ділянки у випадку закінчення терміну його дії.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Згідно з відповіддю Головного управління Держкомзему у м.Севастополі №8-2.1.1/5091 від 30 травня 2012 року, за даними ПАТ С.Перовської розмір відсоткової ставки орендної плати від нормативно грошової оцінки земельної долі (паю) складає 1,5%-3%.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» № 92/2002 від 02.02.2002 року визнано одним із приоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних ділянок (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що позов ОСОБА_3 в частині стягнення з ПАТ „С.Перовської" на його користь збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди в частині повернення його земельної ділянки у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди 31.12.2009 року підлягає задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення сума за користування земельним паєм у продовж 2010-2011 року у розмірі 5404,02 грн. ((90067 грн. х 3%) х 2), та за 2012 рік в сумі 2903,52 грн. (96783,98 грн. х 3%), а всього - 8307 гривень 54 копійки.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України, ст. 22 Закону України «Про оренду землі», виключно за згодою сторін визначається розмір, порядок строки та форма оплати орендної плати.
Оскільки строк дії договору оренди, укладений з позивачем за умов оплати орендної плати у випадку несвоєчасного її отримання з урахуванням індексу інфляції по Україні, припинив свою дію (п. 2.2.), а обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, здійснюється якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»), то вимоги позову у частині розрахунку збитків з урахуванням коефіцієнту індексації за 2010-2012 роки згідно індексу споживчих цін наданих позивачем разом з розрахунком позовних вимог є такими, що задоволенню не підлягають.
Отже, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «С.Перовської» - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 06 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.І.Птіціна
Судді: Т.П.Колбіна
С.В.Лівінський