01.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2084/2013р. Головуючий у першій
Категорія 37 інстанції Фисюк О.І.
Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Колбіної Т.П., Лівінського С.В.,
за участю:
секретаря - Сидорук М.А.,
представника позивача - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання заповіту частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року, -
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати частково недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 23.08.2004 року на території Республіки Кіпр, в частині заповіту ним рухомого та нерухомого майна, що належало йому на території України, а саме: будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4.
Вимоги позову мотивовані тим, що у супереч законодавства України, Російської Федерації та Республіки Кіпр, заповіт не завірений нотаріально, а тому в частині заповіту рухомого та нерухомого майна ОСОБА_4 повинен бути визнаний недійсним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку із тим, що воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не були повністю з'ясовані усі обставини справи, які мають значення при її вирішенні, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 214 ЦПК України вбачається, що під час ухвалення рішення суд повинен з'ясувати, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.22 Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 19.01.1984 р. в частині, що стосується нерухомого майна, заповіт за своєю формою визнається дійсним, якщо дотримано законодавство держави, на території якої знаходиться нерухоме майно. Вищевказаними міжнародними договорами передбачено, що до спадкових правовідносин щодо нерухомого майна застосовується законодавство держави, на території якої знаходиться нерухоме майно.
Статтею 1124 ЦК Російської Федерації передбачена письмова форма заповіту та його нотаріальне посвідчення. Недотримання правил про письмову форму заповіту і його нотаріальне посвідчення тягне за собою його недійсність.
Аналогічні правила містить ч.1 ст.1257 ЦК України, згідно якої заповіт, складений з порушенням вимог про його форму та посвідчення, є нікчемним. При цьому спадкоємець, який був позбавлений права на спадкування цим заповітом, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 23.08.2004 р. ОСОБА_7, перебуваючи на території Республіки Кіпр, склав підписаний двома свідками заповіт, яким розпорядився належним йому майном, а саме: рухоме та нерухоме майно, розташоване на території Республіки Кіпр, заповідав своєму батькові ОСОБА_6; рухоме та нерухоме майно, розташоване в п.Малаховка Люберецького району Московської області, - сестрі ОСОБА_7; рухоме і нерухоме майно, розташоване в Україні в АДРЕСА_1 - дружині ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після смерті ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним заповіту в частині розпорядження нерухомим майном, розташованим в Люберецькому районі Московської області. Рішенням Люберецького міського суду Московської області від 30.09.2009 р., яке набрало законної сили, заповіт в зазначеній частині визнаний недійсним, за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_2
Таким чином, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст.215 ЦК України дійсність (або недійсність) правочину оцінюється на момент його вчинення.
Довід апеляційної скарги про те що вимоги Угоди між Україною і Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, підписану 06.09.2004 р., ратифіковану 22.09.2005 р. поширюються на спірні правовідносини, суд не може взяти до уваги, оскільки оскаржуваний заповіт був складений 23.08.2004 р., угода вступила в законну силу 18.03.2006 р.
Згідно вимог ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім відпадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.І.Птіціна
Судді: Т.П.Колбіна
С.В.Лівінський