Дата документу 02.08.2013
Справа № 320/6702/13-а
02 серпня 2013 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Редько О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції Приходько Ігоря Анатолійовича на дії суб'єкта владних повноважень при винесені постанови АР1168730 по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просить: поновити строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 168730 від 24.06.2013 року; визнати дії інспектора ВДАІ Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції Приходько Ігоря Анатолійовича при винесені постанови серії АР1 № 168730 від 24.06.2013 року неправомірними та витребувати у відповідача документи, які надали йому повноваження по проведенню перевірки в м. Мелітополі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищезазначена постанова була винесена на підставі 2 протоколів про адміністративне правопорушення, складених 04.06.2013 року, якою на Приходько І.А. було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 680,00 грн.
Позивач зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 168730 від 24.06.2013 року не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Позивач працює водієм у ФОП «ОСОБА_3», яким в травні 2011 року було отримано ліцензію на перевезення пасажирів автобусами.
Однак, в зв'язку з відсутності ліцензійних карток, позивачем було отримано лист начальника ТУ Головавтотрансінспекції у Запорізькій області, який підтверджує, що наказом Головавтотрансінспекції від 10.05.2011 року № 101 прийнято рішення про видачу ОСОБА_3 ліцензії АГ №589756 на внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Крім того, як зазначає позивач, вказані в постанові обставини щодо додатково встановлених 2 пасажирських місць в транспортному засобі не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відповідно до листа начальника Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області за наслідками проведеної перевірки фактів порушень вимог чинного законодавства виявлено не було.
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає.
Суд, ураховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Постановою інспектора ВДАІ Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції Приходько Ігоря Анатолійовича ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. З тексту постанови вбачається, що ОСОБА_1 04.06.2013 року о 07 год. 25 хв. в м. Мелітополь по вул.. О.Невського керував автобусом Мерседес-бенц д/н НОМЕР_1 не маючи при собі ліцензійної карточки та встановив в транспортному засобі 2 додаткових пасажирських місця./а.с.9/
Однак як вбачається з листа начальника ТУ Головавтотрансінспекції у Запорізькій області, наказом Головавтотрансінспекції від 10.05.2011 року № 101 прийнято рішення про видачу ОСОБА_3 ліцензії АГ №589756 на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, однак ліцензійна карточка не видана в зв'язку з відсутністю бланків./а.с.11/
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що передбачений ч. 1ст. 126 КУпАП склад адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 відсутній.
В той же час, позивачем не були надані докази щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КУпАП. Листи начальника Мелітопольського МВ ГУМВС не підтверджують факт відсутності складу правопорушення, оскільки не зазначені підстави, предмет та інші відомості щодо проведеної перевірки.
Відповідно до п. 3, 5, 8, 9, ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, чи обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення, згідно зі ст. 33 КУпАП враховується характер здійснених правопорушень, особу правопорушника, ступень його вини, майнове становище, обставини пом'якшуючи і обтяжуючи відповідальність.
При винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, пом'якшуючи його вину обставини майнове становище не з'ясовувались та не враховувались, не враховано ступінь його вини.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, а саме, постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до районного, міського районного в місті, міського або міськрайонного суду, в порядку, визначеному КУпАП, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компенсації (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган, (посадова особа), при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови та може змінити міру стягнення в рамках, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, але, щоб стягнення не було посилене.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності скоєного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
На підставі викладеного, позивач раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, скоєне ним правопорушення не потягло настання будь-яких негативних наслідків.
Тому суд вважає, що постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 168730 від 24.06.2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч.2 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 - змінити та звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, в іншій частині позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69, 71, 162 283, 293 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 33, 99, 121 ч. 1, 126 ч. 1, 286, 289, 293 КУпАП,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції Приходько Ігоря Анатолійовича на дії суб'єкта владних повноважень при винесені постанови АР1168730 по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Змінити постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 168730 від 24.06.2013 року, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121, ч.1 126 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680,00 гривень, обмежившись усним зауваженням.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О.В. Редько