№ справи:2/123/1820/2013 Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
№ провадження:22-ц/190/4254/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.,
суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 21 травня 2013 року,
22 березня 2013 року Банк, посилаючись на ст. 526, 526, 530, 1054 ЦК України, звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.2-4), просив стягнути з ОСОБА_7 заборгованість за кредитом в розмірі 33 304, 01 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог послався на невиконання ОСОБА_7 зобов'язань по договору № SIXRRX11051360 від 30 квітня 2007 року, укладеному між останнім та Банком 30 квітня 2007 року на суму 1 560 грн. строком на 10 місяців з 30 квітня 2007 року по 29 лютого 2008 року включно на умовах сплати 0.01 % на місяць, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 42, 12 грн., одноразової винагороди в сумі 260 грн., у зв'язку з чим, станом на 14 березня 2013 року, утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом 1 560 грн., заборгованості по процентам 9 167, 77 грн., заборгованість по комісії 412, 20 грн., 20 092, 94 грн. пені за несвоєчасне виконання умов договору, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1 562, 10 грн. штрафу (процентна складова).
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 21 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказав, що висновок суду першої інстанції про застосування строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки договір не припинився його виконанням згідно ст. 599 ЦК України, тому суд не мав підстав для застосування строку позовної давності. Також вказав, що відповідно до умов договору строк дії договору встановлюється з дня його підписання і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором, під чим підписався відповідач.
В засідання апеляційного суду сторони, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час та місце судового розгляду, не з'явились, від Банку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням представника у службовому відрядженні, однак, за відсутності доказів вказаного колегія суддів визнає причину неявки представника Банку, як юридичної особи, неповажною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Встановлено, що 30 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір № SIXRRX11051360, яким останній погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (стандарт), які були надані йому у письмовій формі, згідно якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на придбання товару у сумі на суму 1 560 грн. строком на 10 місяців з 30 квітня 2007 року по 29 лютого 2008 року включно на умовах сплати 0.01 % на місяць, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 42, 12 грн., одноразової винагороди в сумі 260 грн. (а.с.4, 38-42).
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору станом на 14 березня 2013 року, утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом 1 560 грн., заборгованості по процентах 9 167, 77 грн., заборгованість по комісії 412, 20 грн., 20 092, 94 грн. пеня за несвоєчасне виконання умов договору, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1 562, 10 грн. штрафу (процентна складова).
Відповідно до ст. 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.
Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( ст. 266 ЦК України).
Ст. 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
За змістом п. 31 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 частини тринадцятої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
За приписами ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно анкети позичальника строком повернення строкового кредиту було 29 лютого 2008 року (а.с.4), згідно пункту 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.38 - 42), строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів визначена сторонами у п'ять років, тобто строк позовної давності сплив 01 березня 2013 року.
За таких обставин право вимоги у Банку відносно виконання зобов'язань боржником виникло з моменту настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів.
Однак Банк звернувся до суду 22 березня 2013 року (а.с.41) - поза межами встановленого законом та пунктом 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам строку, при цьому не просив поновити строк звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та не надав обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин його пропуску.
Обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або збільшення позовної давності матеріали справи не містять.
Довід апеляційної скарги з посиланням на умови надання споживчого кредиту, а саме, дії договору до повного виконання зобов'язань, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у матеріалах справи відсутні докази домовленості (договору) сторін щодо збільшення строку позовної давності за правилами ст. 259 ЦК України, після спливу п'яти років, які були обумовленні сторонами.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи скарги не обґрунтованими з огляду на вище зазначене, апелянт в порядку ст. 27, 60, 303 ЦПК України не надав належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду, тому в порядку ст. 308 ЦПК України колегія суддів рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 21 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: