Категорія 26
Головуючий у 1 інстанції Єрьомін Д.О.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
07 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.,
суддів Безрученко Ю.О., Дундар І.О.
при секретарі Папченко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки, Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 19 липня 2013 року,
В липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки, ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що з 1979 року по 1996 рік він працював на шахті «Красногвардійська» ВП «Макіїввугілля» на різних посадах з повним робочим днем у шахті. Під час виконання трудових обов'язків 11 листопада 1985 року та 03 травня 1988 року позивач отримав травми, про що підприємством складено акти за формою Н-1 від 19 листопада 1985 року №134 та від 04 травня 1988 року №36. Висновком МСЕК від 03 грудня 2003 року позивачу вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності за травмою від 18 листопада 1985 року та 10% за травмою від 03 травня 1988 року. Зазначені обставини спричинили позивачу моральну шкоду. У зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з Фонду на його користь 8 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств» на його користь 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 19 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4 500,00 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В засідання апеляційного суду представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою № 94, зареєстрованою у відповідному порядку від 31 липня 2013 року (а.с.78), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №93, зареєстрованою у відповідному порядку від 31 липня 2013 року (а.с.77), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В засідання апеляційного суду представник ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою № , зареєстрованою у відповідному порядку від 01 серпня 2013 року (а.с.79), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при частковому задоволенні позову та стягненні 4 500,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди виходив з того, що ОСОБА_1 встановлена первинно ступень втрати професійної працездатності за травмою 03 грудня 2003 року у розмірі 15 % та спричинено моральну шкоду, що обумовлено моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Такий висновок суду в оскаржуваній частині рішення відповідає нормам процесуального і матеріального права.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Так, норми ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов'язок ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.
На час виникнення спірних правовідносин передбачено надання відповідачем соціальних послуг і виплат, в тому числі відшкодування моральної шкоди, при наявності факту заподіяння її потерпілому.
Відповідно до ст. 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, за обставин, зазначених у цьому Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та(або) соціальних послуг.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 встановлена первинно ступень втрати професійної працездатності за травмою 03 грудня 2003 року у розмірі 15 %, це підтверджено відповідними актом про нещасний випадок на виробництві від 19 листопада 1985 року № 134 та довідками МСЕК (а. с. 9-10, 18).
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника, якщо порушення законних прав робітника призвели до моральних страждань. Позивач був повідомлений про шкідливі умови роботи та наслідки їх дії на організм, але продовжував працювати, розуміючи що подальша трудова діяльність може призвести до погіршення його здоров'я.
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати саме Фонд.
Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди 4 500,00 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача. При цьому суд врахував саме ступень втрати професійної працездатності, характер та тривалість моральних страждань в зв'язку з травмою позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що ушкодженням здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, засади розумності та справедливості, а тому доводи апеляційної скарги відповідача з цього приводу є необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на доказах і законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Доводи скарги відповідача про те, що підлягають застосуванню положення ст. 1167 ЦК України необґрунтовані, оскільки до спірних правовідносин необхідно було застосовувати норми спеціального Закону, що суд першої інстанції і зробив, відповідно до якого Фонд зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку
Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом залишено без задоволення клопотання про призначення експертизи з метою отримання висновку медичних органів щодо наявності у позивача моральної шкоди та її розміру, оскільки висновками МСЕК позивачу вже встановлена стійка втрата працездатності.
Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач призначив і виплатив позивачу одноразову допомогу у зв'язку з травмою, а також провадить щомісячну страхову виплату та сплачує витрати на санаторно-курортне та медикаментозне лікування, оскільки згідно діючого законодавства відповідач відшкодовує позивачеві не моральну, а матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я.
Доводи апелянта про те, що не передбачено коштів на ці виплати в Державному бюджеті не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до закону передбачено таке відшкодування на момент ушкодження здоров'я.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди не можна визнати обґрунтованими, оскільки позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач щомісячно отримує пенсію за віком не заслуговують на увагу, оскільки матеріальне становище позивача не є предметом спору, що розглядається.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Інші доводи скарги є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309, 310 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
А тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 19 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: