Головуючий в I інстанції: Дмитрієв О.Ф.
Суддя доповідач: Тимченко О.О.
Категорія 5
08 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Жданової В.С.,
суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.,
при секретарі: Шевченко А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 17 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до колективного сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна, про стягнення коштів, -
У березні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 23 березня 2003 року Сонцівською сільською радою Старобешівського району Донецької області йому видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ДНХV №140414 грошова, вартістю 6928,00 грн. На теперішній час він свій пай не отримав, на його звернення відповідач повідомив, що на теперішній час не функціонує, перебуває на стадії ліквідації, на рахунку підприємства грошові кошти відсутні. Просить на підставі ст.ст.5,7-9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 6 928,00 грн.
Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 17 травня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З зазначеним рішенням на погодився ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції послався на те, що ним не було надано оригінал свідоцтва про право власності на майновий пай, проте до такого висновку суд дійшов з порушенням вимог процесуального права, а саме вимог ст. 1,10,213 ЦПК України, тобто належним чином не виконав обов'язки зазначені у ст. 10 ЦПК України та не роз'яснив йому право надати оригінал свідоцтва, оскільки він вважав, що для розгляду справи достатньо копії свідоцтва.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником майнового паю колективного сільскогоспорадського підприємства «ім.Мічуріна» вартістю 6 928,00 грн. ( а.с. 9).
01.07.2002 року ОСОБА_1 був звільнений з підприємства згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.7, 55).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на надано суду оригіналів документів та будь яких інших доказів, які б свідчили про порушення прав позивача.
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію, письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Проте суд першої інстанції на зазначені вимог закону уваги не звернув, не роз'яснив позивачу право надати суду оригінал свідоцтва про права власності на пай члена КСП, не з'ясував правовідносин сторін та фактично не вирішив спір по суті.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 є власником майнового паю КСП «ім. Мічуріна» вартістю 6928,00 грн., що підтверджено свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільскогосподарського підприємства серія ДНХV №140414 виданого 23.03.2003 року Сонцівською сільською радою Старобешівського району Донецької області ( а.с 9).
Згідно трудової книжки 01.07.2002 року ОСОБА_1 був звільнений з КСП «ім. Мічуріна» за власним бажанням( а.с.7).
05.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до директора КСП «ім. Мічуріна» з заявою про видачу майнового паю грошима у розмірі 6 928 грн. (а.с.59).
14.12.2012 року йому було відмовлено у виплаті грошового паю в зв'язку з тим, що підприємство має кредиторську заборгованість та перебуває у стадії ліквідації, на рахунках підприємства грошові кошті відсутні.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормативно-правовими актами, які регулюють майново-пайові відносини членів колективних сільськогосподарських підприємств та правовий режим пайового фонду майна членів цих підприємств, про які йдеться в ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». До них, зокрема, належать такі: Закон України «Про власність» (ст. ст. 20 - 24) (що діяв на час виникнення права власності на майновий пай); Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03 грудня 1999 року № 1529/99; локальні внутрішньо-підприємницькі акти, прийняті вищими органами самоврядування колективного підприємства на підставі ст.9 та відповідно до ст.23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а саме: Статут підприємства та Положення про пайовий фонд майна членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Зі змісту ст.ст. 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та наведених нормативних актів вбачається, що майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд складається з балансової вартості як основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання, скоригований на день вибуття працівника з господарства. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член колективного сільськогосподарського підприємства набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства частка майна члена колективного підприємства є частиною майна колективного підприємства, яке в Статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування та розпорядження) - ст. ст. 5, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
Оскільки законодавство передбачає рівність прав і обов'язків членів колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правомочності членів підприємств є похідними від правового статусу, завдань і функцій цих підприємств та правомочності останніх як юридичних осіб, то і право громадян вимагати своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як й інші правовідносини члена колективного підприємства з КСП щодо передачі-отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення, також повинно ґрунтуватися на принципі рівності прав і обов'язків зазначених сторін.
Це означає, що праву члена КСП вимагати видачі майнового паю відповідає право цього КСП вирішувати питання складу і структури майнового паю, способу і терміну його виділу, при здійсненні яких (прав) мають ураховуватися інтереси обох сторін.
Тобто закон передбачає дотримання прав і інтересів обох сторін при видачі-отриманні майнового паю громадянами при виході з підприємства.
Спосіб забезпечення цих прав та інтересів члена КСП та підприємства, передбачений ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», визначає черговість видання громадянам майнового паю, а саме: натурою, грішми або цінними паперами.
Аналогічне положення закріплено і в п. 3.8 Уставу КСП «ім. Мічуріна» ,вартість паю може видаватись натурою, грішми або цінними паперами.
Відповідний підхід до реалізації права членів колективних сільськогосподарських підприємств на вільний вихід з цих підприємств (у процесі їх реформування) з майновими паями з метою створення на їх основі приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в зазначеному Указі Президента України від 03 грудня 1999 року.
Так, у п. "а" ст. 1 наведеного Указу йдеться, що його метою є створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань, тому він одночасно передбачає як збереження, за можливістю, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права членів колективних підприємств, які виходять з них, на створення приватних формувань шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.
Тому при вирішенні позовів суд, враховуючи положення ст. 9 указаного Закону та інших нормативно-правових актів, зокрема внутрішньо-підприємницьких, має перевіряти й оцінювати доводи сторін та надані ними докази, зважаючи на положення зазначених нормативно-правових актів щодо дотримання прав і інтересів обох сторін при виділенні майнового паю громадянам за запропонованим господарством варіантом виділу.
При цьому слід урахувати, що з метою реалізації прав і інтересів КСП та членів цих підприємств у правовідносинах виділення-отримання майнового паю Міністерство сільського господарства і продовольства України та Інститут аграрної економіки України 1 січня 1996 року розробили методичні рекомендації про порядок отримання майнового паю при виході з КСП його членів, які не є нормативно-правовим актом у розумінні Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року (з наступними змінами), але, враховуючи, що в них закладені аналогічні ст.9 Закону та ст. 1 Указу принципи і підходи щодо порядку виділення майнового паю, можуть застосовуватися підприємствами при затвердженні власних статутів положень про паювання та судами при вирішенні спорів.
Відмовляючи ОСОБА_1 у видачі майнового паю грішми відповідач зазначав, що підприємство не функціонує, перебуває у стадії ліквідації, має велику кредиторську заборгованість, грошові кошти на рахунках відсутні. ( а.с10).
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 вийшов із членів КСП 01.07.2002 року (а.с.7), свідоцтво про право власності на майновий пай він отримав 23.03.2003 року ( а.с9). Згідно протоколу № 5 загальних зборів співвласників паїв КСП ім. Мічуріна майнові паї 56 особам на загальну суму 49029 грн. були виділені натурою. З заявою про видачу майнового паю ОСОБА_1 в КСП звернувся лише 04 грудня 2012 року.
Представник КСП в судовому засіданні зазначав, що на сьогодні підприємство не має можливості сплатити вартість майнового паю грішми, а отримувати пай натурою позивач відмовляються, у разі задоволення позову ОСОБА_1 будуть порушені права та інтереси КСП та інших його членів.
Згідно з вимогами ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.
Позов пред'являється, як зазначено в ст.ст. 118-119ЦПК України, шляхом подання позовної заяви в письмовій формі до суду першої інстанції.
Позовні вимоги щодо виплати майнового паю натурою ОСОБА_1 не заявляв.
Враховуючи вище наведення, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про отримання майнового паю грішми задоволенню не підлягають.
Оскільки правові підстави для задоволення позову відсутні, то апеляційний суд вважає, що на підставі ст.88 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 17 травня 2013 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до колективного сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна, про стягнення грошових коштів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий:
Судді: