18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
31 липня 2013 року Справа № 06/5026/1654/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Юдицького О.В. за посадою (арбітражний керуючий), відповідача - Дудник Н.М., Плесюка О.С. за довіреностями, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» до товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» про визнання недійсним одностороннього правочину,
06.11.2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Святослав» звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» (далі - відповідач), в якій просив суд визнати недійсним, на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, односторонній правочин - заяву відповідача від 11.09.2012 року № 151 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог з мотивів суперечності оспорюваного правочину нормам ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та відшкодувати понесені судові витрати.
В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві підтримав і просив суд задовольнити.
Відповідач подав письмовий відзив на позов і додаткові пояснення до нього (т. 1 а.с. 65-66, т. 2 а.с. 2-8). Із відзиву і пояснень представників відповідача в засіданні суду слідує, що відповідач позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє повністю з наступних підстав.
19.01.2010 року господарський суд Черкаської області своєю ухвалою порушив провадження у справі № 01/11 про банкрутство позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав», ввів процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Юдицького О.В., ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Своєю ухвалою попереднього засідання від 27.09.2010 року суд визнав вимоги кредиторів у справі № 01/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав», в тому числі відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» на суму 125 грн., які підлягали задоволенню у першу чергу, і на суму 2908107,23 грн., які підлягали задоволенню у четверту чергу.
Постановою господарського суду Черкаської області від 14.06.2011 року у справі № 01/11 товариство з обмеженою відповідальністю «Святослав» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В., ухвалами суду від 11.10.2012 року і від 20.06.2013 року продовжувались строк ліквідації товариства та повноваження ліквідатора Юдицького О.В.
05.01.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібосол», як первісним боржником, товариством з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро», як новим боржником, і товариством з обмеженою відповідальністю «Святослав», як кредитором первісного боржника, був укладений трьохсторонній договір про переведення боргу, за яким первісний боржник перевів, а новий боржник прийняв на себе боргові зобов'язання в сумі 1397351 грн. перед кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Святослав».
На підставі листа відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.01.2011 року, листа позивача від 10.02.2011 року про відсутність заперечень проти зарахування зустрічних однорідних вимог, сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1397351 грн., в результаті чого заборгованість позивача перед відповідачем зменшилась на 1397351 грн. та склала суму 1510881,23 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.01.2011 року.
29.04.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «UK-Connekt», як первісним боржником, і товариством з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро», як новим боржником, був укладений договір про переведення боргу, за яким первісний боржник перевів, а новий боржник прийняв на себе боргові грошові зобов'язання в сумі 1670250 грн. 07 коп., які у первісного боржника виникли із договору зберігання від 04.04.2011 року, укладеного ним з кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Святослав».
За накладною № 8 від 19.03.2010 року позивач передав, а відповідач прийняв товар (селітру) на суму 150650 грн.
25.05.2012 року сторони (позивач і відповідач) склали акт звіряння розрахунків, яким підтвердили наявність і розмір грошової заборгованості відповідача перед позивачем у сумі (1670250,07+150650) 1820900,07 грн.
02.08.2012 року за вих. № 6458/01-11-2012 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату боргу в сумі 1820900,07 грн. та попередив, що в разі невиконання вимоги він буде звертатись до суду з позовом про примусове стягнення зазначеного боргу.
28.08.20012 року відповідач платіжним дорученням № 157 перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 310143,84 грн. в рахунок погашення заборгованості, з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем стала складати суму 1510756,23 грн.
30.08.2012 року позивач платіжним дорученням № 22 перерахував на поточний рахунок відповідача 125 грн. як погашення боргу першої черги згідно реєстру вимог кредиторів у процедурі банкрутства позивача, з огляду на що заборгованість позивача перед відповідачем зменшилась на 125 грн. та стала складати 1510756,23 грн.
В результаті встановлених вище судом господарських операцій заборгованість позивача перед відповідачем стала складати 1510756,23 грн. та заборгованість відповідача перед позивачем - 1510756,23 грн., строк виконання зазначених зобов'язань настав.
11.09.2012 року за вих. № 151 відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення свого зобов'язання перед позивачем щодо сплати боргу в сумі 1510756,23 грн. внаслідок зарахування боргу позивача перед ним на таку ж суму. Саме цю заяву відповідача, як односторонній правочин, позивач просить суд визнати недійсною.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, як на правову підставу, посилається на суперечність оспореного правочину нормам ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок чого виникає порушення черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство позивача, а відповідно - прав та інтересів кредиторів банкрута, включених до 1-3 черги задоволення вимог кредиторів банкрута.
Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі є заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви відповідача від 11.09.2012 року № 151 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Спірні правовідносини сторін перебувають в сфері регулювання Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. 2 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним..
Відповідно до норм Цивільного кодексу України:
правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ст. 202 ч.ч. 1-3, 5);
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203 ч. 1);
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ч.ч. 1, 3);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст. 598);
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст. 601);
не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602).
Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що була чинною на час вчинення оспореного правочину, визначено, що:
термін «мораторій на задоволення вимог кредиторів» вживається у такому значенні - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 1);
мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 12 ч. 4);
кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги (ст. 31 ч. 1, 2).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.11.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року, в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» до товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» про визнання недійсним одностороннього правочину було відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 року задоволено частково касаційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав», постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року і рішення господарського суду Черкаської області від 29.11.2012 року скасовані з підстав їх невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області. При цьому Вищим господарським судом України рекомендовано місцевому господарському суду при новому розгляді справи дослідити суть зустрічних грошових вимог, зважаючи на включення їх до реєстру вимог кредиторів, чи не являють вони собою подвійного стягнення шляхом зарахування зустрічних позовних вимог.
З огляду на вищевикладене суд вбачає, що сторони мали один до одного зустрічні грошові вимоги, які за суттю є юридично однорідними і однаковими за розміром, строк виконання кожної вимоги настав, реальність та законність господарських операцій, на підставі яких виникли зазначені вимоги, підтверджується поданими сторонами доказами і поясненнями представників сторін в засіданні суду. Оспорюєма заява відповідача про зарахування зустрічної однорідної вимоги відповідає вимогам норм статей 202, 598, 601 ЦК України, статті 203 ч. 3 ГК України, має ознаки одностороннього правочину, який має наслідком припинення зобов'язань, згоди позивача для зарахування не потрібно. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що була чинною на час вчинення оспореного правочину, на суперечність нормам якого при вчиненні оспореного правочину зазначав позивач, не містив прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог. Зарахування зустрічних однорідних вимог при обставинах що склалися, при відсутності прямої заборони в ст. 602 ЦК України і Законі на його вчинення, не може порушувати мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача у справі № 04/01/11 про його банкрутство, прав та інтересів кредиторів банкрута.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
З урахуванням викладених обставин справи та вимог законодавства суд суперечності спірного одностороннього правочину нормам ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не вбачає, тому надає перевагу запереченням відповідача, а позов про визнання недійсним цього правочину з підстав, зазначених позивачем, визнає необґрунтованим і в його задоволенні відмовляє.
На підставі статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Повний текст рішення складено і підписано 05.08.2013 року.
Суддя В.М. Грачов