Номер провадження № 22-ц/785/6158/13
Головуючий у першій інстанції Асанова З.І.
Доповідач Заїкін А. П.
26.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Дрішлюка А.І., Процик М.В.,
при секретарі - Булгак Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору позики та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 31 жовтня 2012 року,
встановила:
У липні 2012 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому вказала, що у порушення укладеного 06.07.11 р. в письмовій формі та нотаріального посвідченого між сторонами договору позики відповідач у строк до 01.07.12 р. не сплатив проценти в сумі - 23 425,50 грн.. У зв'язку з цим 10.07.12 р. приватним нотаріусом був вчинений виконавчий напис. 12.07.12 р. на виконання останнього відділом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження. Несплата відсотків за вказаним договором є істотним порушенням договору позики, тому він підлягає розірванню з поверненням суми позики. Укладаючи договір позики вона розраховувала на те, що чотири роки буде отримувати проценти, але відповідач не сплатив навіть першого платежу за відсотками, тому існує велика ймовірність та ризик неповернення боргу. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно повернути борг відмовляється, вона вимушена звернутися до суду за захистом порушеного права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 612, 625, 651 - 653, 1047, 1050 ЦК України, просила: 1) розірвати договір позики, укладений 06.07.11 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі під № 1169; 2) стягнути із ОСОБА_5 на ї користь 475 000,00 грн. боргу за договором позики та судові витрати.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснивши, що при укладанні договору розраховувала чотири роки отримувати проценти. Відповідач в порушення умов договору не сплатив першого платежу за відсотками. Тому існує велика ймовірність неповернення всієї суми боргу.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Заяв та клопотань суду не надав.
За згодою позивача, згідно ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення.
Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 31.10.12. р. (а. с. 29 - 29 зворотна сторона) позов ОСОБА_4 задоволено. Договір позики, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06.07.12 р., посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під № 1169, розірвано. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4: 1) борг за договором позики в розмірі - 475 000,00 грн.; 2) судовий збір в розмірі - 3 219,00 грн..
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 28.05.13 р. (а. с. 93 - 94) заяву ОСОБА_5 від 07.12.12 р. (а. с. 40) про перегляд заочного рішення Южного міського суду Одеської області від 31.10.12 р. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову повністю відмовити. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального (ст. ст. 549 - 552, 625, 651, 1048, 1049 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 74, 225, 227 ЦПК України) права: - належним чином він був сповіщений лише про одне з чотирьох судових засідань; - підстав для виклику його в судове засідання через оголошення у пресі відсутні; - порушено порядок заочного розгляду справи, копія заочного рішення йому не направлялась; - борг зі сплати відсотків за виконавчим написом нотаріуса він сплатив; - несвоєчасна сплата відсотків не є істотним порушенням умов договору. Договором не передбачена можливість його розірвання при несвоєчасній сплаті відсотків.
В судовому засіданні ОСОБА_7, представник апелянта, підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважала необхідним скаргу відхилити, рішення залишити без змін. Посилалась на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_8 підтримали доводи та вимоги, які викладені в запереченнях на скаргу.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені заочного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні договору позивач розраховував, що протягом чотирьох років буде отримувати проценти за договором позики, але відповідач не сплатив навіть першого платежу за відсотками, у зв'язку з чим існує велика ймовірність та ризик неповернення взагалі боргу та несплата відсотків за договором позики, що є істотним порушенням договору (а. с. 29 зворотна сторона).
Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
06.07.11 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали письмовий договір позики, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 (а. с. 24 - 24 зворотна сторона).
Вказаним договором позики передбачено:
- позикодавець (ОСОБА_4) надав у власність позичальнику (ОСОБА_5) грошові кошти в сумі - 475 000,00 грн., строком - до 05.01.15 р.. Погашення суми заборгованості буде здійснюватися однією сумою в строк не пізніше - 05.01.15 р.. Повернення суми позики здійснюється зі сплатою 5% річних. Проценти виплачуються один раз на рік, а саме: 01.07.12р.; 01.07.13 р., 01.07.14 р., останній платіж - 05.01.15 р. (п. 1);
- у разі неповернення боргу та відсотків за користування сумою позики в сумі і строки, передбачені даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 4);
- умови даного договору можуть бути змінені лише за взаємною домовленістю сторін договору, які оформлюються змінами та доповненнями до цього договору та посвідчуються нотаріально (п. 6);
- сторони підтверджують, що, зокрема, укладання договору відповідає їх інтересам, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін (п. 10);
- позичальнику роз'яснено, що в разі невиконання ним умов цього договору щодо повернення грошових коштів та відсотків за користування позикою, нотаріусом може бути винесений виконавчий напис у безспірному порядку.
10.07.12 р. нотаріусом було вчинено виконавчий напис (а. с. 13) про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 невиплачених в строк процентів за користування грошовими коштами за період з 06.07.11 р. по 01.07.12 р. у розмірі - 23 425,50 грн..
12.07.12 р. начальником відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції було винесено постанову № В-3/965 про відкриття виконавчого провадження (а. с. 12) з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до листа від 12.07.12 р. відділом державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції було направлено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 копію вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження (а. с. 11). Відомостей про його отримання матеріали справи не містять.
Згідно квитанції № 3203 від 06.12.12 р. ОСОБА_5 перерахував несплачені відсотки за період з 06.07.11 р. по 01.07.12 р. в сумі - 23 925 грн. (а. с. 48).
01.07.13 р. ОСОБА_5 перерахував проценти з 01.07.12 р. по 01.07.13 р. у сумі - 23 750,00 грн. (а. с. 122).
Між сторонами склалися правовідносини з договору позики.
За правилами, передбаченими ст. ст. 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 536, 598, 610, 611 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно із ст. ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною договору та в інших випадках встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (ст. 3 ЦК України).
Встановлено судом, що за умовами укладеного між сторонами договору позики від 06.07.11 р. у випадку несвоєчасної сплати відсотків за користування сумою позики в сумі і строки, передбачені даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 4). Однак, матеріали справи доказів звернення ОСОБА_4 до ОСОБА_5 щодо врегулювання питання сплати відсотків з нарахуванням трьох відсотків річних та інфляції (ст. 625 ЦК України) не містять. Звернення з позовом до суду є передчасним.
Домовленостей сторін щодо розірвання договору в разі несвоєчасної сплати відсотків вказаний договір позики не містить. Доказів взаємної домовленості сторін щодо змін умов договору позики, які оформлені змінами та доповненнями до цього договору та посвідчені нотаріально (п. 6), матеріали справи також не містять.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис про стягнення у безспірному порядку відсотків за період з 06.07.11 р. по 01.07.12 р. в сумі - 23 925 грн. ОСОБА_5 згідно квитанції № 3203 від 06.12.12 р. виконав (а. с. 48). Крім того, під час апеляційного перегляду заочного рішення суду першої інстанції ОСОБА_5 сплатив відсотки за період з 01.07.12 р. по 01.07.13 р. (а. с. 122). Вказане свідчить про виконання відповідачем умов договору позики.
ОСОБА_4 в позові послалася одночасно на ст. ст. 651, 652 ЦК України. Разом з тим, в обґрунтування позову вказала, що «…В зв'язку з тим, що несплата відсотків за вказаним договором позики є істотною порушенням вказаного договору, я вважаю, що такий договір підлягає розірванню зі сплатою мені 475 000 грн., які мною були передані в борг відповідачу» (а. с. 5, другий абзац зверху). «…Хочу зазначити, що при укладанні договору я розраховувала на те, що чотири роки я буду отримувати проценти за договором позики, але відповідач не сплатив мені навіть першого платежу за відсотками, в зв'язку з чим існує велика ймовірність та ризик неповернення взагалі боргу…» (а. с. 6, другий абзац зверху). Тобто, істотним порушенням договору позики ( ч. 2 ст. 651 ЦК України) позивач вказує його припущення щодо можливого невиконання умов договору.
Відповідно до вимог, які містяться в ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Обґрунтовуючи ухвалене заочне рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача і вказав, що при укладанні договору позивач розраховувала на отримання протягом чотирьох років процентів за договором позики, але відповідач не сплатив навіть першого платежу за відсотками, у зв'язку з чим існує велика ймовірність та ризик неповернення взагалі боргу та несплата відсотків за договором позики, що є істотним порушенням договору (а. с. 29 зворотна сторона).
Таким чином, позивач у позові не посилається на наявність шкоди, завданої несплатою відповідачем процентів за договором позики, і в чому саме вона полягає. Не вказано про це і в заочному рішенні суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про істотне порушення умов договору позики обґрунтовано тільки припущеннями про можливе його порушення у майбутньому. Висновки суду першої інстанції про несплату відсотків не відповідають обставинам справи. Порушивши вищевказані норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про розірвання.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.
Заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 31 жовтня 2012 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору позики та стягнення грошових коштів - повністю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. І. Дрішлюк
М. В. Процик