Справа № 368/1147/13-ц
"06" серпня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Мозговій Н.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про зміну порядку і способу виконання рішення, -
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою та просив змінити спосіб і порядок виконання рішення із зобов»язального характеру, а саме, у постанові Кагарлицького районного суду від 07.11.2011 року слова «Зобов»язати здійснити виплату» замінити на «Стягнути негайно заборгованість в сумі 190 грн.»
Заявник в судовому засіданні свою заяву підтримав.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі проти заяви заперечила та просила відмовити в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виронання рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити з слідуючих підстав.
Так в судовому засіданні встановлено, що постановою Кагарлицького районного суду від 07.11.2011 року задоволено позов ОСОБА_1 та зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум, для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Ухвалою Київського Апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року постанову Кагарлицького районного суду від 07.11.2011 року залишено без змін.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції в Київській області від 3.06.2013 року закінчено виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а-12629\2011 в зв»язку з тим, що згідно листа УПФУ у Кагарлицькому районі від 10.05.2013 року № 110\Г-2 рішення суду виконано в частині нарахування, сума до виплати 190 грн, яка буде проведена після надходження цільових коштів, призначених для фінансування зазначеної виплати.
Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Суд зазначає, що приписи ст.263 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини постанови, яка містить висновки суду по суті позовних вимог. Отже, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.
Таким чином, заява щодо зміни способу та порядку виконання постанови Кагарлицького районного суду від 07.11.2011 року не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення її вимог фактично буде змінено по суті зміст резолютивної частини постанови суду, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Крім того, за приписом ч. 2 ст. 263 КАС України, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Рішенням КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" , Справа N 1-42/2011 від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 було визначено, що
Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( 2857-17 ), визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Згідно п.2.3. вказаного Рішення -за змістом статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), статтями 14, 22, 37, частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ). фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону ( 2857-17 ) встановлює механізм реалізації положень законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
А тому суд вважає, що викладені в заяві ОСОБА_1 обставини не обґрунтовують доцільність і необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,211,212,254, 263 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про зміну порядку і способу виконання рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п»яти днів.
Суддя: Т. Є. Іванюта