Справа № 640/12737/13-к
н/п 1-кс/640/4675/13
"06" серпня 2013 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - Муратової С.О.,
при секретарі - Грицюк С.О.,
за участі слідчого - Говорун Є.В.,
захисника - ОСОБА_1,
підозрюваного - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду клопотання слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220140000606 від 13.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
01.08.2013 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 про арешт майна, погоджене з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_4, в якому слідчий просить накласти арешт на майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме автомобіль НОМЕР_1.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 21.05.2012, близько 10.20, останній керував технічно справним автомобілем НОМЕР_2, та рухався по вул. Пушкінській м. Харків, зі сторони площі Поезії в напрямку пров. Мечникова зі швидкістю 30 кмгод.
В ході руху по вказаній вулиці, в районі буд. №19, ОСОБА_2, порушив вимоги п.п.1.5, 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.1.5 - “Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдати матеріальних збитків…”; п.18.1 - “Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека” та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався по нерегульованому пішохідному переході справа наліво по ходу його руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи №2735-А/12 від 27.12.2012, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритий осколковий перелом діафізів обох кісток лівої гомілки на межі середньої і нижньої третини зі зміщенням.
Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці і при виникнення для нього небезпеки у вигляді пішохода, який рухався по нерегульованому пішохідному переході справа наліво, якого він міг завчасно об'єктивно побачити, не прийняв своєчасно мір екстреного гальмування і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, що потягло тяжкі наслідки.
ОСОБА_6 висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №94-КЕ/2013/2694 від 25.06.2013 в момент первинного контакту з автомобілем "ВАЗ 21074" пішохід ОСОБА_5 знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні і був обернений передньо-лівою поверхнею тіла до передньої правої частини автомобіля.
Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, згідно висновку автотехнічної експертизи №492/13 від 26.07.2013 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.
Слідчий зазначає про те, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.
В ході досудового розслідування потерпілий ОСОБА_5 заявив, що йому заподіяна шкода водієм ОСОБА_2, при цьому цивільний позов він заявить в суді.
Слідчий вказує, що слідство приходить до висновку, що автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, має на собі сліди кримінального правопорушення - злочину, а також з метою забезпечення подальшого цивільного позову ОСОБА_5
В судовому засіданні слідчий підтримала подане нею клопотання, просила його задовольнити, вказуючи також, що просить про арешт майна шляхом заборони відчуження ОСОБА_2 вказаного автомобілю.
Підозрюваний, його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи про його невідповідність вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, оскільки в рамках даного кримінального провадження не має цивільного позову, а також слідчим не встановлено розмір завданої шкоди. Крім того, захисник посилався на ту обставину, що вказаний автомобіль перебуває в іпотеці Банку - ПАТ «Альфа-Банк», у зв'язку з укладеними договорами кредиту та іпотеки між його довірителем та Банком, отже, власником автомобілю на теперішній час є банк, а не ОСОБА_2 Крім того, на утриманні ОСОБА_2 перебувають двоє неповнолітніх дітей, автомобіль є єдиним джерелом прибутку ОСОБА_2
На виконання вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчим суддею здійснено виклик всіх осіб, заявлених в ході судового розгляду як можливих власників майна, на яке слідчий просить накласти арешт.
Зокрема, в судове засідання викликався ПАТ «Альфа-Банк», у зв'язку з вказаними вище поясненнями адвоката щодо наявного права власності Банку на вказаний транспортний засіб, судовий виклик на 05.06.2013 вручено 02.08.2013. Представник ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився.
Враховуючи строк, чітко визначений законом для розгляду клопотання про арешт майна, та належне повідомлення ПАТ «Альфа-Банк» про дане судове засідання, положення ч. 1 ст. 172 КПК України щодо наслідків неявки вказаних вище осіб в судове засідання, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання у його відсутність.
Слідчий суддя, вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши документи та оцінивши докази, якими слідчий обґрунтовує клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12012220140000606 від 13.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
В ст. 170 КПК України визначені підстави для арешту майна. Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Крім того, за змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення клопотання про арешт майна, оскільки слідчий не довів наявність правової підстави до арешту такого майна.
ОСОБА_6 з кримінального провадження та пояснень учасників процесу, ОСОБА_2 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто, на теперішній час він має статус підозрюваного.
Проте, з наданих слідчим матеріалів та пояснень учасників процесу в судовому засіданні встановлено, що в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220140000606 від 13.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, цивільний позов на теперішній час не заявлений.
Покарання, що загрожує особі в разі визнання її винною за ч. 2 ст. 286 КК України, не передбачає такий вид покарання, як конфіскацію майна.
Також відсутні підстави до накладення арешту на вказаний транспортний засіб з метою доказового значення, виходячи з наступного. Дане кримінальне провадження, згідно наданого ОСОБА_2, розпочато ще 13.12.2012. До теперішнього часу автомобіль перебуває в користуванні ОСОБА_2, та не є тимчасово вилученим майном. В судовому засіданні слідчий зазначила, що просить про арешт майна шляхом заборони відчуження ОСОБА_2 вказаного автомобілю, для забезпечення майбутнього можливого позову. В поданому клопотанні про арешт майна, погодженому прокурором, вимога про вилучення вказаного автомобілю відсутня. Отже, в разі арешту майна шляхом заборони його відчуження, про що зазначила слідчий, та залишення транспортного засобу в користуванні ОСОБА_2, такий арешт сам по собі не забезпечить збереження цього транспортного засобу як доказу у кримінальному провадженні. З інших підстав слідчий не ініціювала арешт цього транспортного засобу. З огляду на викладене, слідчим також не доведена розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на викладене, правові підставі до арешту майна, як того вимагає п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, в даному випадку відсутні, оскільки слідчим не доведена необхідність такого арешту у даному кримінальному провадженні на теперішній час.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220140000606 від 13.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Слідчий суддя С.О. Муратова