Справа № 247/3032/13-ц
2/247/878/13
05 серпня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
Головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарі Тереховій Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що з 1983 року по травень 2013 року працював на підприємствах вугільної промисловості. 16 травня 2013 року складено акт розслідування професійного захворювання за формою П-4. 21 травня 2013 року висновком МСЕК позивачу встановлена 3 група інвалідності та визначено 30 % втрати працездатності безстроково. У зв'язку з хронічним професійним захворюванням позивач відчуває моральні страждання, які оцінює у сумі 11000 грн. Просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 11000 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Державного підприємства "Торезантрацит" у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вина у встановленні профзахворювання відсутня, шкода не підтверджена документами про тривале знаходження на лікуванні. Зазначив, що позивач має стаж більш ніж 4 роки на підприємстві «ш. Лісна», яка не входить до складу Державного підприємства "Торезантрацит». Одночасно просив справу розглянути за його відсутності.
На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Згідно трудової книжки позивач у періоди з 11 лютого по 13 квітня 1983 року, з 14 жовтня 1985 року по 13 серпня 1986 року, з 24 жовтня 1988 року по 14 червня 1989 року та з 03 травня 1995 року по 12 червня 2013 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит», у періоди з 11 грудня 198 року по 05 липня 1988 року та з 30 січня 1990 року по 27 жовтня 1992 року працював в шахті «Лісна» Торезького виробничого об'єднання з добутку антрациту «Торезантрацит» (а.с.6-7зв.).
Згідно магнітно-резонансної томографії попереково-крижового відділу хребта 03 лютого 2013 року позивач знаходився на обстеженні, діагноз: остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з протрузіями дисків (а.с.13).
Згідно виписних епікризів позивач знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні Торезької центральної міської лікарні з 29 січня по 15 лютого 2013 року та з 19 по 28 березня 2013 року (а.с.14-14зв.,15-15зв.).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 08 травня 2013 року позивачу встановлено діагноз: хронічний бронхіт пилової етіології. Легенева недостатність першого ступеню. Захворювання професійне первинно (а.с.8).
Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 21 травня 2013 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових витратах допомоги при первинному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 30 % з 21 травня 2013 року по 01 червня 2014 року. Визначено потребу в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні, тростину і наколінники (а.с.10).
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 435 від 21 травня 2013 року позивачу протипоказана тяжка фізична праця, робота в підземних умовах (а.с.11-12зв.).
Аналізуючи добуті докази суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею ж 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що при застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо.
Судом встановлено, що 16 травня 2013 року Відокремленим підрозділом шахта «Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» складено акт № 27 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, діагноз: хронічний бронхіт пилової етіології. Легенева недостатність першого ступеню. Захворювання професійне, вперше. У зв'язку з тривалістю та давністю процесу захворювання визначити винних не є можливим. 21 травня 2013 року при первинному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 30 % з 21 травня 2013 року по 01 червня 2014 року. Визначено потребу в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні, тростину і наколінники.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про відсутність вини у встановленні профзахворювання, що шкода не підтверджена документами про тривале знаходження на лікуванні, що позивач має стаж більш ніж 4 роки на підприємстві «ш.Лісна», яка не входить до складу Державного підприємства "Торезантрацит», виходячи з наступного.
Пункт 2 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» містить роз'яснення, що спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або іншим законодавством.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
В п.13 зазначеної постанови указано, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач у періоди з 11 лютого по 13 квітня 1983 року, з 14 жовтня 1985 року по 13 серпня 1986 року, з 24 жовтня 1988 року по 14 червня 1989 року та з 03 травня 1995 року по 12 червня 2013 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит».
16 травня 2013 року Відокремленим підрозділом шахта «Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» складено акт № 27 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, діагноз: хронічний бронхіт пилової етіології. Легенева недостатність першого ступеню. Захворювання професійне, вперше. У зв'язку з тривалістю та давністю процесу захворювання визначити винних не є можливим (а.с.9-9зв.).
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про те, що саме в період роботи у відповідача були порушені права позивача на безпечні і здорові умови праці, тому відповідач відповідно до діючого законодавства повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду.
Втрата працездатності у зв'язку з хронічним професійним захворюванням встановлена висновком МСЕК у 2013 році, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням ступеня і характеру ушкодження здоров'я, обсягу та характеру фізичних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації життя, порушенням звичайних життєвих стосунків позивач зазнає фізичні і моральні страждання. При цьому суд приймає до уваги, що позивачу протягом тривалого часу завдано моральної шкоди умовами виробництва, що призвело до втрати здоров'я.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково: стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 8500 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити.
На підставі п.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.
У відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати на користь держави у розмірі 114 грн. 70 коп.
Керуючись ст.43 Конституції України, ст.237-1, ч.3 ст.153 КЗпП України, п. 13 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 233 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" на користь держави судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна