01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/41394/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі за позовом Балаклійського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
У листопаді 2010 року Балаклійський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3561,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування ОСОБА_1 на обліку у позивача в статусі безробітного та отримання ним допомоги по безробіттю за період з 09.09.2005 року 03.09.2007 р., ОСОБА_1 не повідомив Балаклійський районний центр зайнятості про те, що він був працевлаштований на ДНВП "Рікас" з 01.07.2006 року по 30.03.2007 р. Діями з боку ОСОБА_1 була незаконно отримана допомога по безробіттю на суму 3561 грн. 59 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача.
Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року, зміненою постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, позовні вимоги задоволені. Поновлено Балаклійському районному центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття процесуальний строк для звернення до адміністративного суду. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави в особі Балаклійського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, суму в розмірі 3561,59 грн.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 2 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Балаклійського районного центру зайнятості де був зареєстрованим з відкриттям персональної картки. Відповідачем 09.09.2005 року подана заява про надання статусу безробітного. Наказом Балаклійського районного центру зайнятості від 09.09.2005 року № НТ050909 ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та призначена виплата по безробіттю у розмірі встановленому законодавством. Під час реєстрації в службі зайнятості ОСОБА_1 було роз'яснене чинне законодавство України про зайнятість, одержані консультації з питань працевлаштування та порядку реєстрації у служб зайнятості. З 09.09.2005 року по 29.08.2007 року відповідачу призначена виплата допомоги по безробіттю у розмірі встановленому законодавством. Загальна сума виплаченої відповідачу допомоги склала 5.953,81 грн.
Балаклійський районний центр зайнятості 19.10.2007 р. отримав запит від управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, щодо направлення уточнюючої довідки про перебування на обліку ОСОБА_1, 1947 року народження, а також повідомлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 перебував на обліку в БРЦЗ з 09.09.2005 року по 29.08.2007 року, а по звіту персоніфікованого обліку по заробітній платі ОСОБА_1І значиться як працюючий в ДНВП "Рікас" з 01.07.2006 року по 31.12.2006 року. Згідно відповіді заступника прокурора Солом'янського району м. Києва прокурора Балаклійського району Харківської області № 9066-вих-10 від 15.10.2010 року гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), працював на ДНВП "Рікас" у період з 01.07.2006 року по 30.03.2007 року, інформація була надана Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва. Балаклійським РЦЗ 31.07.2008 року було направлено на адресу ОСОБА_1 копію витягу із наказів про прийняття рішення по особі від 10.07.2008 року щодо відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 3561грн. 59 коп., та повідомлено про необхідність повернути кошти.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції вірно по суті вирішений спір, разом із тим помилково не вирішене питання про поновлення строку звернення до суду, яке ставилося позивачем у позовній заяві.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонками виник спір щодо законності отримання відповідачем допомоги по безробіттю.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до п. 6 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", від 02.03.2000, № 1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно ст.31 Закону №1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", від 01.03.1991, № 803-XII, в Україні до зайнятого населення належать зокрема, громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб. Таким чином, відповідач з моменту працевлаштування не мав права на отримання допомоги по безробіттю, що привело до незаконно отриманих коштів в розмірі 3561,59 грн.
Підпунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. № 915/5136, визначено, що працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами) є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку, як безробітного у державній службі зайнятості, що передбачено пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.
Разом із тим апеляційним судом вірно встановлено, що судом першої інстанції не вирішене питання про поновлення строку звернення до суду та прийняте обґрунтоване рішення про те, що пропущений позивачем строк підлягає поновленню, оскільки наведені підстави є поважними.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3561,59 грн.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року, змінену постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: