01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/36557/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання статусу члена сім'ї померлого та видачу посвідчення, -
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог поновити йому строк для звернення до суду, постановити рішення, яким визнати незаконним рішення відповідача від 13.12.2006 р. за №3512/03-186 про відмову у наданні йому, статусу члена сім'ї загиблого ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1., внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби та видачу "Посвідчення члена сім'ї загиблого", зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради визнати його, ОСОБА_1, членом сім'ї загиблого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби та зобов'язати відповідача видати йому "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2, проходив службу в Збройних силах та в період проходження служби захворів і внаслідок цього захворювання помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому, на позивача розповсюджується Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно ст. 10 згаданого Закону, до членів сім'ї загиблих військовослужбовців, партизан та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей. Позивач ніколи не перебував у шлюбі, дітей не має, однак незважаючи на законні підстави отримання статусу члена сім'ї померлого внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, відділ праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Львова відмовляється визнати за ним такий статус та видати відповідне посвідчення.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2011 року, позовні вимоги задоволені. Визнане незаконним рішення відділу праці та соціального захисту населення Шевченківської райадміністрації м. Львова від 13.12.2006 року за №3512 /03-186 про відмову у наданні ОСОБА_1, статусу члена сім'ї загиблого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби та видачу "Посвідчення члена сім'ї загиблого". Зобов'язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради визнати ОСОБА_1, членом сім'ї загиблого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби та видати йому "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, проходив військову службу в Збройних Силах України і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби. Даний факт підтверджується копією довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату №ХД-12273-пр. від 25.09.2006 року, копією постанови 14 військово-лікарської комісії Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України №420 від 14.07.2006 року та копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого виконкомом Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1, крім цього копією посвідчення члена сім'ї померлого, серія НОМЕР_2 виданого Івано-Франківським міським управлінням праці та соціального захисту населення 31 липня 2006 року, матері позивача - ОСОБА_3, підтверджено статус ОСОБА_2, як померлого внаслідок захворювання, одержаного в період проходженням військової служби.
ОСОБА_1, 1974 року народження, є сином ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1, серія НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів Івано-Франківського міського управління юстиції 28.09.2006 р.
З копії відповіді відділу праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Львова від 13.12.2006 р. №3512/В-186 наданої позивачу, вбачається, що 09.10.2006 р. позивач звертався у відділ праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Львова з заявою про надання статусу і видачу "Посвідчення члена сім'ї загиблого" відповідно до п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" однак йому було відмовлено у надані статусу і видачі "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 є сином членом сім'ї загиблого ОСОБА_2 і має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого, відповідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Коло осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. № 3551-XII визначене у статті 10 цього Закону. Зокрема, у відповідності до абзацу першого пункту 1 статті 10 цього Закону чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 цього Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, зазначених у цій статті, належать, зокрема діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1974 року народження, є сином ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1, серія НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів Івано-Франківського міського управління юстиції 28.09.2006 р. ОСОБА_1 на час звернення до суду не одружений, одруженим не був, дітей не має що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_4, виданого Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 10.04.2007 року, та копією довідки № 18/1/697 від 27.09.2006 р., виданою військовою частиною А 2121.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відхилити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: