"25" липня 2013 р. м. Київ К/9991/21499/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Костенка М.І., Усенко Є.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року
у справі № 2а-7901/10/0528
за позовом: ОСОБА_4
до: Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області
про стягнення недоплаченої суми пенсії,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про стягнення суми належної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 10478 грн.
Рішенням Краматорського міського суду від 26 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду в м. Краматорську Донецької області задоволено, стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_4 недоплачену суму пенсії у розмірі 10478 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області задоволено частково, рішення Краматорського міського суду від 26 жовтня 2010 року скасовано та закрито провадження у справі. Роз'яснено ОСОБА_4 про його право на звернення із заявою у порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства - судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах в суд, який ухвали судове рішення в адміністративній справі.
Вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року і залишити в силі рішення Краматорського міського суду від 26 жовтня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звертався до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування основної та додаткової пенсії, як інваліду ЧАЕС за період з 29 квітня 2004 року по 1 липня 2007 року та просив провести перерахунок пенсії за вказаний період.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 26 травня 2009 року по справі № 2-а-349/09/0528 ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2009 року у справі № 2-а-349/09/0528 постанову суду першої інстанції від 26 травня 2009 року скасовано; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_4 за період з 1 липня 2004 року по 1 липня 2007 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично здійснених виплат, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність на відповідний період.
Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області перераховано позивачу у липні 2010 року 37919 грн. 50 коп.
Позивач з перерахованим розміром пенсії не згоден, з огляду на те, що відповідачем здійснено розрахунок виходячи з мінімальної пенсії за віком, а відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області зобов'язано здійснити перерахунок виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність на відповідний період.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно положень частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
За таких обставин, з урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених (на його думку) прав, свобод та інтересів, оскільки у випадку незгоди з діями суб'єктів владних повноважень при виконанні рішення суду, що набрало законної сили чинне законодавства наділяє особу правом звернення до суду у порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у даному позові фактично ставить питання про стягнення недоплаченої суми пенсії у розмірі 10478 грн., що входить в суму пенсії, яку вже було стягнуто постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2009 року № 2-а-349/09/0528.
Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку спір між позивачем та відповідачем полягає у неналежному виконані постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2009 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адмінстраивного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Відтак, оскільки до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області заявлений позов з тих же питань і між тими самими сторонами, що й у справі № 2-а-349/09/052, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адмінстраивного судочинства України
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція ОСОБА_4 не ґрунтується на положеннях законодавства та не підтверджується матеріалами справи.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року у справі № 2а-7901/10/0528 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про стягнення недоплаченої суми пенсії,- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій сторонам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.І. Костенко
Є.А. Усенко