22 липня 2013 року м. Київ К-16884/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Руденко А.М.,
за участю представників
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 р.
у справі №6/562 (22-а-4504/09)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі-відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 р., позов задоволено повністю: визнано неправомірними дії відповідача по зменшенню (виключення з рядку 26 декларації з ПДВ) суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2007 р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у січні 2008 р. на суму 866 357,00 грн., зобов'язано відповідача поновити суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2007 р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у січні 2008 р., на суму 866 357,00 грн., судові витрати у розмірі 3,40 грн. присуджено на користь позивача з Державного бюджету України.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Представниками податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої було складено акт перевірки від 27.05.2008 р. №1365/23-08/31928017.
У ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8, ст. 1. пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні позивачем суми залишку від'ємного значення за грудень 2007 року (р.26 податкової декларація з податку на додану вартість), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у січні 2008 року на суму 866 357,00 грн.
Перевіркою правильності визначення податкового кредиту встановлено, що на підставі наданих до перевірки документів встановлено правові та фінансово-господарські взаємовідносини позивача з підприємствами-постачальниками юридичних послуг при купівлі цінних паперів та нерухомого майна та юридичних послуг при оформленні кредитного договору у 2006 році, а саме:
- ТОВ «Агро-Пак-Інвест» за договором доручення від 09.06.2006 р. № 09/06/06 про надання юридичних послуг;
- ТОВ «Прайм Аст» за договором доручення від 11.07.2006 р. № 11/07/06 про надання юридичних послуг.
Судовими інстанціями було встановлено включення позивачем до податкового кредиту у лютому 2007 року суму податку на додану вартість у розмірі 888 443,00 грн. по наступних податкових накладних отриманих від:
- ТОВ «Агро-Пак-Інвест»: від 18.08.2006 р. № 379 на суму 244 669,48 грн., у т.ч. ПДВ - 48 933,90 грн.; від 27.09.2006 р. № 406 на суму 2 785 075,0 грн., у т.ч. ПДВ - 557 015,0 грн.; від 10.10.2006 р. № 445 на суму 603 432,91 грн., у т.ч. ПДВ - 120 686,58 грн.; від 27.09.2006 р. № 405 на суму 304 037,35 грн., у. т.ч. ПДВ - 60 807,47 грн.;
- ТОВ «Прайм Аст»": від 22.08.2006 р. № 44 на суму 505 000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 101 000,0 грн.
З акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення ґрунтується на несплаті вказаними контрагентами сум податку на додану вартість отриманого в ціні оплати послуг (товарів), здійсненої позивачем.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
На підставі аналізу нормативних приписів Закону України «Про податок на додану вартість» суди попередніх інстанцій дійшли обгрнунтованого висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність право платника податку на віднесення сум до податкового кредиту, а відтак і формування суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню (виключення з рядку 26 декларації з ПДВ) суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2007 р. та зобов'язання відповідача поновити суми залишку від'ємного значення.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем заявлено позов про визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню (виключення з рядку 26 декларації з ПДВ) суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2007 р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у січні 2008 р. на суму 866 357,00 грн. та зобов'язання поновити відповідні суми.
У той же час, наведені дії, що оскаржуються у даній справі, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.
Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, тоді як у даному випадку позивачем фактично оскаржуються висновки акту перевірки, наведені вимоги не будуть мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.
Так, юридичне значення для позивача можуть мати виключно рішення, прийняті за результатами такої перевірки, а також спростування висновків контролюючого органу про вчинення порушень, зафіксованих у акті перевірки.
Слід також зазначити, що вимога про визнання неправомірними дій щодо виключення з рядку декларації сум взагалі не може бути предметом адміністративного спору, адже заповнення декларації є обов'язком платника податків та жодним чином не належить до компетенції податкового органу.
Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернення до суду із позовом про внесення інформації до баз даних органів державної податкової служби, як то Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, тощо.
Між тим, зі змісту даного позову вбачається відсутність чіткого визначення того факту в якій з наявних баз даних державної податкової служби саме слід поновити суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2007 р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у січні 2008 р.
Відтак, виключно у разі встановлення факту викривлення певної інформації у базах даних податкового органу, а також у разі доведеності факту внесення таких даних, виникає можливість вирішити питання про задоволення позовних вимог у зазначеній частині, в іншому випадку адміністративний суд позбавлений такої можливості.
У контексті викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України, керуючись приписами ст.157 КАС України, відповідно до яких суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, дійшла висновку щодо необхідності закриття провадження у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 р. у справі №6/562 (22-а-4504/09) скасувати.
Провадження в адміністративній справі №6/562 (22-а-4504/09) закрити.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Нечитайло
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.