05 серпня 2013 року м. Київ К-42133/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Островича С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010
у справі №2а-9658/09/2670
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та податкових вимог, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002091704/0 від 07.07.2009, першої податкової вимоги від 29.07.2009 №1/191, другої податкової вимоги №2/249 від 08.09.2009 відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт №6829/17-4-1687504408 від 11.06.2009.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення зокрема пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що стало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0002091704/0 від 07.07.2009 та донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7172 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.04.2007 по 31.12.2007 перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_1 від 01.04.2007 виданого ДПІ у Солом'янському районі м.Києва.
Обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) згідно поданих позивачем як платником єдиного податку звітів за 2007 рік склав 19525 грн.
У 2008 році та першому кварталі 2009 року позивач продовжувала щомісячно сплачувати єдиний податок та подавати звіти платника єдиного податку, без подання заяви про обрання способу оподаткування доходів за єдиним податком та отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку всупереч положенням Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.
Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю визнаються розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (який був чинним на час виникнення спірних відносин).
Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Згідно абзацу 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до абзацу 3 статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
Відповідно до додатка № 6 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), норма витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, при здійснені інших видів діяльності встановлена в розмірі 25 % до суми валового доходу.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на неналежне ведення позивачем податкового обліку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про необхідність застосування приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо доходів позивача, отриманих у 2008 році та 1 кварталі 2009 року, з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим нарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на підставі оспорюваного податкового повідомлення є правомірним.
При цьому судами попередніх інстанцій правильно зазначено про відсутність у позивача правових підстав для подання уточнюючих декларацій, оскільки податкові декларації за спірний період до податкового органу не подавались.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадів, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
С.Е.Острович