33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
31 липня 2013 року Справа № 10/5007/1478/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Макаревич В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Левчук Т.В.
від відповідача 1: представник не з'явився
від відповідача 2: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма" на рішення господарського суду Житомирської області від 11 березня 2013 року в справі № 10/5007/1478/12 (суддя Прядко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж"
про визнання додаткової угоди без номера від 8 травня 2007 року до договору оренди від 1 січня 2004 року нікчемною і недійсною
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма" (надалі- Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том, а.с. 2-8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (надалі-Відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" (надалі - Відповідач 2) в якій просить суд: визнати додаткову угоду без номера від 8 травня 2007 року до договору оренди від 1 січня 2004 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем 2, нікчемною і недійсною та застосувати наслідки нікчемності, недійсності правочину відновленням становища, яке існувало до порушення права Позивача на вільне укладення правочину у формі, встановленій законом.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 березня 2013 року (том 1, а.с. 120-122), з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач, звернувся з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 138-145) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 11 березня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Ухвалою суду від 8 квітня 2013 року апеляційну скаргу апелянта було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15 травня 2013 року (том 1, а.с. 137).
Водночас, 15 травня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду у надійшло письмове клопотання Позивача № 117 в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Позивач просив суд призначити комплексну криміналістично-технічну експертизу (том 2, а.с. 5-6).
За наслідками розгляду даного клопотання Рівненський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 29 травня 2013 року з підстав вказаних у даній ухвалі задоволив клопотання Позивача про проведення судової криміналістичної експертизи, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року (том 2, а.с. 33) провадження в справі було зупинено.
Матеріали даної справи супровідним листом від 31 травня 2013 року за № 10/5007/1478/12/5725/13 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової криміналістичної експертизи.
Водночас, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотанням експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, які необхідні для надання висновку судової криміналістичної експертизи разом з матеріалами справи № 10/5007/1478/12 (справа в двох томах).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 2 липня 2013 року (том 2, а.с. 41) провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 17 липня 2013 року на 15 годину 50 хвилин. Даною ухвалою суду від Відповідача 1 та Відповідача 2 витребувано ряд доказів необхідних для проведення експертизи, та не поданих Відповідачем 1 та Відповідачем 2 експертній установі.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 липня 2013 року (том 2, а.с. 51), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 31 липня 2013 року на 15 год. 50 хв.. Та повторно витребувано вищевказані докази.
Поряд з тим, колегія суддів ще раз звертає увагу на те, що ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду по даній справі (а саме від 15 травня 2013 року (том 2, а.с. 14); від 2 липня 2013 року (том 2, а.с. 41); від 17 липня 2013 року (том 2, а.с. 51)) суд зобов'язав Відповідача 1 та Відповідача 2 надати в судове засідання оригінали документів, котрі необхідні для виконання клопотання експертів (том 2, а.с. 38-40). Крім того, ухвалою суду від 17 липня 2013 року було зобов'язано Відповідача 2 забезпечити явку в дане судове засідання Дмитренка В.В. (попереднього директора Відповідача 2) для відібрання експериментальних зразків почерку.
Однак, ні Відповідач 1, ані Відповідач 2 вказаних вище вимог ухвал не виконали.
При цьому, суд зауважує, що вимоги щодо надання суду оригіналів вищезазначених документів були висвітлені й в ухвалах місцевого господарського суду (а саме: від 15 січня 2013 року (том 1, а.с. 84); від 31 січня 2013 року (том 1, а.с. 90); від 18 лютого 2013 року (том 1, а.с. 106)), котрі також залишені Відповідачем 1 та Відповідачем 2 без виконання (за що місцевим господарським судом накладено відповідний штраф).
В той же час, обґрунтованих пояснень з приводу невиконання вимог ухвал суду, ані місцевому господарському суду, ані апеляційному господарському суду Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не надано.
Оцінивши такі дії Відповідача 1 та Відповідача 2 в сукупності з матеріалами справи, колегія суду розцінює дані дії як свідоме зловживання своїми процесуальними правами спрямоване на навмисне затягування розгляду справи, перешкоджанню встановленню істини у ній, та ухилення від виконання вимог ухвал суду (щодо неподання суду витребуваних доказів).
Згідно частини 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
На думку Рівненського апеляційного господарського суду, усе вищевказане свідчить про ухилення Відповідача 1 та Відповідача 2 від вчинення дій, покладених апеляційним судом на нього (не надання оригіналів документів (в тому числі оспорюваної угоди), вільних зразків відтисків печатки та підпису). Відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом на Відповідача 1 та Відповідача 2 покладається штраф у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. на кожного.
Крім того, все вищеописане вказує на під ставність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині накладення штрафу на Відповідача 2.
Вищеописаними діями Відповідач 1 та Відповідач 2 не дали суду можливість зібрати документи, необхідні для проведення експертизи, зробивши тим самим її проведення неможливим. З огляду на це, апеляційний господарський суд повернувся до розгляду справи по суті.
Представники Відповідача 1 та Відповідача 2 в судове засідання від 31 липня 2013 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 1 та Відповідач 2 були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 53-54). Причин неявки своїх повноважних представників Відповідач 1 та Відповідач 2 суду не повідомили.
Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні від 31 липня 2013 року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав висвітлених у ній.
Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 11 березня 2013 року по справі № 10/5007/1478/12 скасувати (в частині відмови в позові) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому колегія суду виходила з такого.
В матеріалах справи міститься незавірена копія угоди від 8 травня 2007 року про розірвання договору оренди приміщення № 1 від 1 січня 2004 року (том 1, а.с. 12). Існування цієї угоди та її підписання оспорює Позивач.
В матеріалах справи містяться також інші документи, подані Відповідачем 1 (том 1, а.с. 74-79), котрі також є незавіреними належними чином, що не відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарт України № 55 від 7 квітня 2003 року та вимогам частини 2 статті 36 Господарського кодексу України
Окрім наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 36 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою копії документів, що подаються до господарського суду, посвідчуються печаткою підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, додані Позивачем та Відповідачем 1 до матеріалів справи документи є копіями та взагалі не засвідчені ніяким чином.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що за відсутності оригіналів вищевказаних документів та наявності неправомірно завірених копій документів, неможливо визнати додаткову угоду без номера від 8 травня 2007 року недійсною та нікчемною з посиланням на вищевказані докази, котрі є не обґрунтованими доказами в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням статті 36 Господарського процесуального кодексу України .
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи наведені положення, з врахуванням того, що колегією суду неодноразово витребовувався оригінал угоди, колегія суду зауважує, що саме на підставі оригіналу зазначеної угоди суд мав можливість встановити наявність чи відсутність спірних відносин, котрі виникли на підставі даної угоди.
Дана правова позиція, висвітлена в постанові Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року у справі № 19/71/2012/5003.
Отже, проаналізувавши усе вищеописане, колегія суддів зауважує, що з наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд своїми ухвалами в даній справі неодноразово витребовував від сторін оригінали документів (на сам перед оспорюваної угоди від 8 травня 2007 року), в тому числі й для проведення експертизи щодо даних доказів (ухвали на а.с. 84, 106, 137 в томі 1, та на а.с. 14, 31-32, 41, 51 в томі 2). Водночас, Відповідач 1 та Відповідач 2 проігнорували вимоги суду щодо їх подачі (надання), що висвітлені в семи ухвалах судів двох інстанцій. Дане в свою чергу, слугувало підставою для накладання на ці сторони штрафів, що описані вище у даній постанові.
Оцінивши дані дії Відповідача 1 та Відповідача 2 в сукупності з тим, що в матеріалах справи відсутній доказ існування оригіналу оспорюваної угоди від 8 травня 2007 року (том 1, а.с. 12) колегія суду прийшла до висновку, що усе вищевказане свідчить про не існування даної угоди, а відтак свідчить про те, що в даній справі оспорюється дійсність неіснуючого документа (адже ані відповідач 1 ані відповідач 2 не довели дійсності існування такого документа в оригіналі, а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції, відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, чинне законодавство України не передбачає можливості оскарження (та невизнання недійсним) неіснуючого договору (угоди), адже для винесення такого рішення суду необхідно не лише встановити факт його існування, але й дослідити усі умови такого договору (угоди) та встановити факт дійсності підписання такого договору (угоди) уповноваженими особами сторін договору (угоди).
З урахуванням усього вищевказаного (та з огляду на факт оскарження в судовому порядку неіснуючої в правовій природі угоди), суд приходить до висновку щодо неможливості задоволення такого позову, та відмовляє Позивачу в задоволенні позову. Також, з огляду на усе вищевказане є неприпустимим застосування строку позовної давності.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Враховуючи усе вищеописане, у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо визнання додаткової угоди без номера від 8 травня 2007 року до договору оренди від 1 січня 2004 року нікчемною і недійсною, є недоведеними належними і допустимими доказами (в зв'язку з відсутністю самого оригіналу даної додаткової угоди та належно посвідчених інших документів), спростовуються усім вищеописаним, а тому не підлягають до задоволення.
Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання додаткової угоди без номера від 8 травня 2007 року до договору оренди від 1 січня 2004 року нікчемною і недійсною.
Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.
З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Відповідача частково, скасовує судове рішення суду першої інстанції (в частині відмови в позові) та приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позову повністю.
Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 83, статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма"- задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 11 березня 2013 року в справі №10/5007/1478/12 - скасувати в частині відмови в позові. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7а, код 22046764) в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 1 500 грн. 00 коп..
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" (01033, М. Київ, Голосіївський район, вул. Паньківська, буд. 10-Б, код 01417446) в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 1 500 грн. 00 коп..
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
7. Справу № 10/5007/1478/12 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.