73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
31 липня 2013 р. Справа № 821/2582/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про захист порушеного конституційного права,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (надалі - відповідач), у якому просить захистити порушене конституційне право, шляхом заборони примушувати брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд та скасувати вимогу про сплату боргу від 27.06.2013 року за № Ф-946 щодо сплати внесків в розмірі 9 776,75 грн.
В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний Фонд України змушує його до членства у некомерційній самоврядовій організації, де кожна застрахована особа є членом цієї організації. Статус приватного підприємця не є підставою для сплати членських (страхових внесків), так як такі внески сплачуються на конкретну особу - члена цієї організації.
Просить суд захистити його порушене право визначене ст. ст. 36, 57 Конституції України з боку Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, шляхом заборони примушувати брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд, скасуванням вимоги № Ф-946 від 27.06.2013 року щодо сплати внесків.
Представник відповідача надав до суду заперечення відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те що, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Херсоні, як приватний підприємець, працює на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (надалі - Закон України № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Сторони заявили клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Херсоні, як приватний підприємець.
27.06.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні винесено вимогу Ф-946 про сплату заборгованості на суму 9 776,75 грн. відносно ОСОБА_1.
Законом України № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно із положеннями Закону України № 2464-VI та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники єдиного внеску визначені ст.4 Закону України №2464-VI, до них відносяться фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім того, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Виходячи із змісту ч. 4 ст. 5 Закону України № 2464-VI обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Закону України № 2464-VI фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої ст. 4 Закону України № 2464-VI.
Відповідно до ч. 9, ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.
Таким чином, до обов'язків фізичних осіб осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, ч. 8, ст. 9 Закону України №2464-VI встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців - календарний рік. Відповідно до ч.8 ст.9 цього ж Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до ст. 25 Закону України № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Дослідивши докази у справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо захисту порушеного конституційного права визначеного ст.ст. 36, 57 Конституції України безпідставні.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 12, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Горшков В.М.
кат. 10.1