Справа № 541/1403/13-ц
Номер провадження 2/541/656/2013
іменем України
02 серпня 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого - судді Чернюк В.Д.,
при секретарі Міщанін Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, -
В травні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом, посилаючись на порушення його прав відповідачкою ОСОБА_2 через складення на її ім'я заповіту батьком.
В судове засідання позивач не прибув, направивши телеграму, за змістом якої справу просив розглянути у його відсутність / а.с. 48 /. Свого ставлення до заявленого позову на час його розгляду судом не висловив.
Відповідачка ОСОБА_2 заявлений позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, пояснивши, що в червні 2012 року її батько ОСОБА_3 висловив усвідомлений намір скласти заповіт на її ім'я у сільській раді за місцем свого проживання, що і зробив. Посвідчення заповіту здійснювалося секретарем Гаркушинської сільської ради Миргородського району у відсутність будь - яких інших осіб, оскільки присутність свідків при цьому не була обов'язковою, бо батько сам міг прочитати і підписати свій заповіт, яких - небудь фізичних вад не мав.
Представник третьої особи від Гаркушинської сільської ради Миргородського району, залученої до участі в справі ухвалою попереднього судового засідання / а.с. 30 /, ОСОБА_4, яка діє на підставі відповідної довіреності / а.с. 49 /, заявлений позов вважала безпідставним та просила відмовити у його задоволенні. З пояснень цього учасника процесу вбачається, що 26.06.2012 року заповідач ОСОБА_3 особисто прибув до сільської ради та висловив наміри скласти заповіт на ім'я відповідачки. Після роз'яснення йому порядку та наслідків вчинення цього одностороннього правочину, той, будучи при ясній свідомості та не маючи ніяких фізичних вад, особисто підписав складений заповіт, попередньо провівши оплату державного мита через відсудність при ньому у той час відповідного посвідчення учасника бойових дій, яке надавало відповідні пільги. Присутність свідків при посвідченні такого заповіту цим заповідачем не передбачена законом.
Заслухавши пояснення відповідачки, представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, надані на засадах змагальності і диспозитивності та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмовити з наступних обгрунтувань.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 27 ч. 2 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
В супереч цих вимог закону та вимог ст. 60 ЦПК України стороною позивача суду не надано належних і допустимих доказів того, що підпис в оспорюваному заповіті не належить спадкодавцю, тобто, вчинений іншою особою.
Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно частин 1, 2 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
У випадках, встановлених абзацом 3 ч. 2 ст. 1248 і ст. 1252 ЦК України , присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Оскільки посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування передбачено ст. 1251 ЦК України, то присутність двох свідків в такому випадку не є обов'язковою і могла мати місце лише при бажанні заповідача.
Відповідно до абзацу 7 пункту 1.4 Розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент посвідчення свого заповіту ОСОБА_3 сам міг прочитати і підписати цей заповіт, бо не мав фізичних вад. З огляду на викладене присутність свідків при посвідченні його заповіту не була обов'язковою.
З цих підстав суд приходить до переконання, що оспорюваний заповіт складено і посвідчено без порушення вимог встановлених чинним законодавством України на дату його складення і посвідчення.
При викладених обставинах законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Оскільки адвокат безпосередньо не приймав участі при розгляді справи в суді на стороні відповідачки ОСОБА_2, обґрунтованих підстав для задоволення її вимог, викладених у запереченнях на позов про відшкодування правової допомоги адвоката / а.с. 24 - 25 /, передбачених Законом України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", немає.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 27 ч. 2, 60, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 245, 1216, 1222, 1223, 1233, 1234, 1251, 1252, 1253, 1255 ЦК України, абзацом 7 пункту 1.4 Розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5, ст. ст. 1, 2, 3 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", суд ,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного 26 червня 2012 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, посвідчений секретарем Гаркушинської сільської ради та зареєстрований в книзі запису нотаріальних дій виконкому під номером 14, відмовити.
У задоволенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат на правову допомогу адвоката відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, проте не були присутні під час проголошення судового рішення, в той же термін - з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду Чернюк В.Д.