Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2013 р. Справа №805/8476/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом державного підприємства «Донецька залізниця»
до Державної фінансової інспекції в Донецькій області
про скасування вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня
2013 року в частині пункту 41
за участю:
від позивача: Кубрякової О.О., за дов. від 01 серпня 2011 року,
від відповідача: Гурського Г.Ю., за дов. від 03 червня 2013 року,
Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року в частині пункту 41, яким позивача зобов'язано стягнути з особи винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України внаслідок не використання у повному об'ємі своїх прав, передбачених умовами договору від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ, укладеного з ТОВ «Омега-Сервіс» та пункту 1 статті 550 Цивільного кодексу України щодо нарахування штрафу за невиконання зобов'язань щодо повного постачання товару, та внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи в межах терміну позовної давності по стягненню штрафу, підприємством недоотримано коштів на суму 3718,81 гривень, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємства.
В судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення від 01 серпня 2013 року (а.с. 117-118), в яких зауважив, що сторони договору відмовились від подальшого виконання договору 29 грудня 2010 року шляхом зміни умов та зменшення обсягу поставок бензину, що передбачено в пункті 12.2 вищезазначеного договору поставки, оскільки мали декілька постачальників бензину та відпала потреба у паливі через відсутність тари та скрочений робочий тиждень роботи залізниці на той період. Вважає, що такі дії сторін не призвели до збитків, в яких говориться в акті ревізії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що поставка згідно з договором та урахуванням додаткової угоди до нього здійснена в повному обсязі, тому штрафні санкції до постачальника не застосовувалися.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, обґрунтування незгоди із позовом визначив у наданих письмових запереченнях від 01 серпня 2013 року (а.с. 120-121).
Заперечення вмотивовані тим, що контрагент позивача ТОВ «Омега-Сервіс» повинен був поставити бензин марки А-80 на адресу позивача протягом 1-го календарного дня від надання заявки покупцем та згідно пункту 9.3 договору від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ за порушення термінів поставки продукції постачальник мав сплатити штраф покупцю в розмірі 10% від вартості непоставленої у строк продукції. Фактично за квітень-травень 2010 року зобов'язання щодо відвантаження бензину виконані у повному обсязі, але у червні відвантажено тільки 17030 літрів на суму 115463,41 гривень. Залишок бензину згідно договору складав 5485 літрів на суму 37188,14 гривень.
Вказану кількість бензину до закінчення терміну дії договору, передбаченому пунктом 15.1 - 31.12.2010 року ТОВ «Омега-Сервіс» не було поставлено.
Замість стягнення штрафних санкцій з постачальника за недопоставлений бензин державне підприємство «Донецька залізниця» уклало з постачальником додаткову угоду від 29.12.2010 року саме на суму недопоставленої продукції.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
Позивач, державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01074957, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 310157, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 119).
Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.
Відповідно до статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України.
Згідно з пунктом 1 цього Положення державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування (пункт 3 Положення).
Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, спір за участю суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції в сфері державного фінансового контролю належить до компетенції адміністративних судів та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
В період з 26 листопада 2012 року по 19 лютого 2013 року відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України в Донецькій області на 4-й квартал 2012 року ревізорами Державної фінансової інспекції в Донецькій області проведено планову ревізію фінансового-господарської діяльності підприємства позивача за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року.
За наслідком проведення ревізії складений акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року, який позивач підписав із запереченнями (а.с. 70-73).
09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області на підставі висновків акту ревізії прийнято вимогу № 05-05.1-10-14/3915 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності (а.с. 74-77), яка оскаржується позивачем в частині пункту 41, яким від підприємства позивача вимагається стягнути 3718,81 гривень з особи винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України внаслідок не використання у повному об'ємі своїх прав, передбачених умовами договору від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ, укладеного з ТОВ «Омега-Сервіс» та пункту 1 статті 550 Цивільного кодексу України щодо нарахування штрафу за невиконання зобов'язань щодо повного постачання товару, та внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи в межах терміну позовної давності по стягненню штрафу підприємством недоотримано коштів на вищезазначену суму, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємства.
При цьому, відповідачем не вказано, з якої саме особи належить стягнути 3718,81 гривень та не враховано факту припинення поставки бензину по договірних зобов'язаннях за ініціативою сторін через відсутність у позивача потреби у бензині та тарі, як пояснив його представник.
Згідно викладеного в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пункту 41 стало встановлення ревізією порушення дотримання порядку вчинення договору поставки бензину марки А-80 між позивачем та ТОВ «Омега-Сервіс» від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ та не виконаного в повному об'ємі з боку постачальника за умов відмови позивача як покупця від поставки бензину в повному об'ємі.
Спірним питанням даної справи є правомірність визначення відповідачем порушень вимог чинного законодавства, виявлених в ході проведеної ревізії стосовно обставин стягнення штрафних санкцій з постачальника бензину за умови відмови від подальшого постачання бензину з боку державного підприємства «Донецька залізниця» на підставі додаткової угоди до вищевказаного договору поставки.
Відповідно до приписів частини першой статті 1 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Статтею 3 ЦК України передбачено загальні засади цивільного законодавства. Зокрема, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
01 квітня 2010 року між державним підприємством «Донецька залізниця» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Омега-Сервіс» (постачальник) було укладено договір № Д/НХ-10448/НЮ поставки бензину марки А-90 в асортименті та кількості згідно специфікації (а.с. 78-83), згідно умов якого, товар повинен бути поставлений постачальником протягом одного календарного дня від дня надання заявки покупцем. Загальна сума договору складає 2189838,30 гривень. Згідно пункту 9.3 договору постачальник за даним договором несе відповідальність у разі невиконання договірних зобов'язань, передбачених договором в частині поставки товару у вигляді сплати покупцю штрафу в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару. За порушення термінів поставки продукції постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції. Термін дії договору - з моменту підписання і до 31 грудня 2010 року (пункт 15.1 договору).
При цьому, пунктом 12.2 договору передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
Специфікацією № 1, яка є невід'ємним додатком до договору від 01 квітня 2010 року № Д/НХ-10448/НЮ також передбачено, що товар має бути поставлений постачальником протягом одного календарного дня від дня надання заявки покупцем, а загальна сума договору складає 2189838,30 гривень, графік постачання: 1,2 квартал 2010 року (а.с. 84).
Відповідно до вимог частин 2-4 статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Додатковою угодою № 1 до договору № Д/НХ-10448/НЮ від 01 квітня 2010 року покупець і постачальник дійшли згоди змінити умови договору в частині зменшення суми договору на 37188,14 гривень, сума договору складає 2152650,16 гривень (а.с. 85-86).
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторони у добровільному порядку погодили пункт договору стосовно зміни його умов.
Частинами 1-2 статті 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Таким чином, поставку бензину згідно правочину № Д/НХ-10448/НЮ від 01 квітня 2010 року було зменшено, а договір, фактично достроково припинено за згодою сторін, що виключає можливість стягнення будь-яких штрафних санкцій за недопоставлену продукцію, як вказано в акті ревізії та оскаржуваній вимозі.
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Посилання відповідача у акті ревізії та оскаржуваній вимозі на пункт 1 статті 550 ЦК України є недоречним, оскільки передбачає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Параграф 2 «Неустойка» Глави 49 ЦК України взагалі не визначає обов'язку сторони договору на стягнення неустойки, це виключно є правом сторони договору.
Крім того, а акті ревізії не зазначено, які саме негативні наслідки - збитки для залізниці мали місце у зв'язку з недопоставкою бензину, а вказано, що порушень щодо своєчасності та повноти виконання умов вказаного договору з боку постачальника та своєчасності розрахунків за поставлену продукцію з боку покупця ревізією не встановлено (а.с. 71). Натомість, залізниця фактично отримала економію коштів на суму непотрібного їй бензину в розмірі 37188, 14 гривень.
Отже, заявлений державним підприємством «Донецька залізниця» позов про скасування вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року в частині пункту 41 підлягає задоволенню.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У первісному позові позивачем була заявлена 41 позовна вимога та сплачений судовий збір в максимальній сумі 2294,00 гривень, а відтак, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 55,95 гривень.
Враховуючи викладене, на підставі положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 41 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року - задовольнити.
Скасувати пункт 41 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд 68, код ЄДР 01074957) судові витрати з судового збору у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 95 копійок.
Постанову проголошено в судовому засіданні 01 серпня 2013 року у присутності представників сторін.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.