25 липня 2013 р. Справа № 36586/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.
розглянувши у письмовому проваджені в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Присфа» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Присфа» до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
25 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Присфа» звернулось в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2009 року №0000332301/0, від 31 липня 2009 року №0000332301/1, від 04 вересня 2009 року №0000332301/2, від 13 листопада 2009 року №0000332301/3, якими позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 624105 грн., в тому числі 416070 грн. - за основним боргом та 208035 грн. - штрафних санкцій.
Свої позовні вимоги мотивувало тим, що Державною податковою інспекцією у Городоцькому районі Львівської області, на підставі направлення від 05 травня 2009 року за №28/23, було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Присфа», з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року. За результатами проведеної перевірки було складено Акт №31/23/22412468 від 22 травня 2009 року, в якому було зазначено, що позивачем по справі були вчинені порушення вимог п.1.7, п.1.8, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 416070 грн. Позивач по справі вважає, що даний висновок відповідача не відповідає дійсності та є помилковим, так як, під час проведення перевірки, відповідачу було представлено первинні документи, що підтверджують право на податковий кредит.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Присфа» подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року була прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Також апелянт по справі зазначав, що висновки суду першої інстанції, стосовно не спричинення правових наслідків договорами, які були укладені з ТОВ «Профліга» та ПП «Галторгцентр», не відповідають вимогам п.2 ст.234 Цивільного кодексу України, де зазначено, що судом визнається недійсним фіктивний правочин. Однак, за відсутності судових рішень про визнання недійсними договорів, укладених ТОВ «Присфа» з ТОВ «Профліга» та з ПП «Галторгцентр», як у суду першої інстанції, так і у відповідача, відсутні законні підстави стверджувати про нікчемність цих правочинів, їх фіктивність та недійсність.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Городоцькому районі Львівської області було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Присфа», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року.
За результатами проведення перевірки було складено Акт №31/23/22412468 від 22 травня 2009 року, з якого вбачається, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 416070 грн., в тому числі за грудень 2007 року на 11520 грн., за січень 2008 року на 5403 грн., за лютий 2008 року на 3865 грн., за березень 2008 року на 13571 грн., за квітень 2008 року на 5160 грн., за травень 2008 року на 27644 грн., за червень 2008 року на 27668 грн., за липень 2008 року на 34951 грн., за серпень 2008 року на 27294 грн., за вересень 2008 року на 69001 грн., за жовтень 2008 року на 105459 грн., за листопад 2008 року на 63841 грн., за грудень 2008 року на 1019 грн., за лютий 2009 року на 3033 грн., за березень 2009 року на 16641 грн.
За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2009 року №0000332301/0, яким позивачу було визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 624105 грн. в т.ч. 416070 грн. за основним боргом та 208035 грн. штрафних санкцій. Не погодившись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Присфа» проводив його оскарження. За результатами розгляду скарг позивача, Державною податковою інспекцією у Городоцькому районі були винесені податкові повідомлення-рішення №0000332301/1 від 31 липня 2009 року, №0000332301/2 від 04 вересня 2009 року і №0000332301/3 від 13 листопада 2009 року, якими позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 624105 грн., в т.ч. 416070 грн. за основним боргом та 208035 грн. штрафних санкцій.
На підставі виконання договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ «Профліга» за №8 від 21 січня 2008 року та з ПП «Галторгцентр» за №12/01-005 від 12 січня 2009 року, позивачем по справі віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно в розмірі 396183,48 грн. і 19674,04 грн. В підтвердження виконання даних договорів, позивачем по справі були представлені податкові накладні та накладні відвантаження товару.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях, а також від того, чи здійснював платник податку оподаткованої операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно із п.п.11.1. - 11.6 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт перевезення товару до позивача від ТОВ «Профліга» та ПП «Галторгцентр», а відтак підтверджували реальність господарської операції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що позивач належним чином не підтвердив своє право на податковий кредит.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Присфа» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-7699/09/1370 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.Я. Качмар
Суддя О.І. Мікула