Категорія 51 Головуючий у 1 інстанції Харченко О.П.
Доповідач Агєєв О.В.
31 липня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
при секретарі Жарій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бахмут-Вода» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
В березні 2012 року позивач звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з відповідачем перебувала у трудових відносинах з січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, коли була звільнена у зв'язку з реорганізацією підприємства та її переводом до ТОВ «Артемівськводоканал». Однак, при звільненні відповідач повного розрахунку по заробітній платі з нею не здійснив, заборгованість по якій становила 473грн. 17коп. У серпні 2011 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області судовим наказом стягнув вказану заборгованість з відповідача, яка на час звернення з позовом їй не виплачена. Просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з січня 2011 року по лютий 2012 року у сумі 16 630 грн. 65 коп. та відшкодувати моральну шкоду, яку вона зазнала у зв'язку з неправомірними діями відповідача у сумі 2 000грн.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Бахмут-Вода» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку з 01.01.11р. по лютий 2012 року включно у розмірі 412грн. 66коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, пославшись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилося грубе порушення відповідачем її (апелянта) права на отримання розрахунку при звільненні; судом було порушено строки розгляду справи за її позовом, передбачені ст.157 ЦПК України; висновок суду про невиплату відповідачем заробітної плати через об'єктивні причини, які були пов'язані з економічною ситуацією в країні та на підприємстві відповідача не відповідає дійсності; висновок суду про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди через недоведеність моральних страждань, є помилковим.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, факсимільним зв'язком надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача Канаєв І.В. в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 02.01.08р. по 31.12.10р. позивачка працювала у відповідача на посаді пробовідбірника лабораторії.
Наказом відповідача № 166-к від 31.12.10р. позивачка звільнена з роботи на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переводом до ТОВ «Артемівськводоканал».
При звільнені відповідач заборгував позивачці заробітну плату в розмірі 473грн. 17коп. Вказана сума була стягнута з відповідача на користь позивача на підставі судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.11р. При цьому, 30.11.11р. позивачці була частково сплачена заробітна плата за грудень 2010 року у розмірі 60грн. 51коп., у зв'язку з чим невиплачена заборгованості заробітній платі складає 412грн. 66коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу при звільненні відповідач не виплатив заробітну плату зв'язку з чим повинен сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку розмір якого є істотним і тому підлягає зменшенню, а вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеними.
Між тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам судове рішення не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Під час розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач здійснив 13.04.12р., що підтверджується відповідною довідкою №2119 від 29.07.2013р. Звільнена позивач була 31 грудня 2010 року.
У відповідності до вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до положень п.п.2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, в тому числі нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідок №51 та 51а, наданих відповідачем вбачається, що середня заробітна плата позивачки за два останні місяці роботи становила - 2130грн. 85коп., у той час як кількість робочих днів - 37, середньоденна заробітна плата складала 57грн. 59коп.
Згідно листа Міністерства праці України від 25.08.2010р. №9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», кількість робочих днів за період з 01.01.11р. по 31.12.11р. складає 250 днів.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.11р. № 8515/о/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», кількість робочих днів за період з 01.01.12р. по 13.04.12р. (день фактичного розрахунку) складає 72 дня.
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.01.11р. по 13.04.12р. складає - 18 543грн. 98коп. (322 (дні) х 57,59 (середньоденна заробітна плата)).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, КП «Бахмут-Вода» на користь ОСОБА_1 сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 412грн. 66коп. за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.10.12р. Це вбачається з платіжного доручення № 67/1 від 10.10.12р. Тому з урахуванням часткової оплати, з КП «Бахмут-Вода» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 18 131грн. 32коп. (18 543,98 - 412,66).
Щодо визначеного періоду затримки розрахунку за час якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п.2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу» за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 30.01.13р. рішення Артемівського міськрайонного суду від 04.10.12р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди скасовано. Не погодившись з яким позивачкою подано касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.13р., рішення апеляційного суду Донецької області від 30.01.13р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Таким чином, з урахування положень даного Рішення КСУ від 22.02.2012 № 4-рп/2012, а також обставин справи, а саме неможливості позивачкою ОСОБА_1 уточнити свої позовні вимоги (день остаточного розрахунку відповідача з нею з'ясовано судом апеляційної інстанції після скасування рішення в касаційному порядку), колегія суддів приходить до висновку, що стягнення з відповідача сум середнього заробітку за затримку розрахунку до дня фактичного розрахунку з позивачем - 13.04.12р. (як позивач зазначає лише в своїй апеляційній скарзі) не є виходом за межі позовних вимог.
Також колегія суддів зазначає, що заслуговують уваги доводи апелянта щодо помилкового висновку суду першої інстанції про невиплату відповідачем заробітної плати через об'єктивні причини, які були пов'язані з економічною ситуацією в країні та на підприємстві відповідача - не ґрунтується на законі, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 03.07.13р. по справі №6-64цс13, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з матеріалів справи, звільняючи з роботи ОСОБА_1, відповідач грубо порушив її право на одержання розрахунку в день звільнення, передбаченого ст.116 КЗпП України. Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 500грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України враховуючи обсяг задоволених ОСОБА_1 вимог, а також положення ст.ст.5, 6 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 234грн. 96коп.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому відповідно до п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бахмут-Вода» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЄДРПОУ 35298787) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 січня 2011 року по 13 квітня 2012 року включно у розмірі 18 131 (вісімнадцять тисяч сто тридцять одна) гривень 32 копійки.
Стягнути з Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЄДРПОУ 35298787) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Бахмут-Вода» в дохід державним судовий збір у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 96 копійок.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: