Справа №784/2879/13 31.07.2013 31.07.2013 31.07.2013
Провадження №22-ц/784/2439/13
Справа № 22-ц/784/2439/13 Головуючий першої інстанції: Копейка Т.О.
Категорія: 20 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.
31 липня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Галущенка О.І.,
суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,
при секретарі Орельській Н.М.,
за участю: позивача ОСОБА_2., її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області
від 06 червня 2013 року, ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_5, ОСОБА_7
про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку в частині зазначення покупця недійсним та визнання права власності на житловий будинок,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку в частині зазначення покупця недійсним та визнання права власності на житловий будинок.
Зазначала, що вона та її чоловік ОСОБА_8 були власниками житлового будинку АДРЕСА_1. В 2005 році вони вирішили зазначений будинок продати та купити квартиру. Оскільки вона на той час працювала в республіці Італія, то надала довіреність своєму синові - відповідачу по справі - для продажу та купівлі житла. 17 червня 2005 року будинок у м.Миколаєві було продано та 28 вересня 2005 року придбано житловий будинок в АДРЕСА_2 Як вказала позивачка, згодом вона дізналась, що власником цього будинку у договорі купівлі-продажу зазначений відповідач, а не вона та її чоловік, переоформити будинок на її ім'я відповідач відмовляється.
Посилаючись на викладене, просила визнати договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_2 - недійсним в частині зазначення покупця, оскільки будинок придбано за її кошти і саме вона повинна бути зазначена його покупцем., та визнати за нею право власності на цей будинок.
Згодом ОСОБА_2. також просила поновити їй строк позовної давності.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2013 року залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_7
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_2. - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК (в редакції, що діяла на момент вчинення оспорюваного договору) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7, житловий будинок АДРЕСА_2
Після придбання будинку в ньому був зареєстрований та проживав до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 - батько ОСОБА_5 - ОСОБА_8, з яким з 03.11.1970р. по 2009р. ОСОБА_2. перебувала у зареєстрованому шлюбі. В будинку також зареєстровані мати та брат відповідача: позивачка ОСОБА_2. - з 18.10.2005р., а ОСОБА_4 - з 12.01.2010р.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
27 березня 2012 року апеляційним судом Миколаївської області було ухвалено рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 від 28 вересня 2005 року в частині зазначення покупця недійсним на підставі ст.235 ЦК України та визнання права власності (а.с.4-5).
Даним рішенням було встановлено, що саме ОСОБА_5 придбав спірний будинок та сплачував за нього кошти і його воля була спрямована на придбання цього будинку в свою власність. До того ж ОСОБА_2. знала про умови спірного договору, понад 5 років погоджувалась з його умовами щодо покупця, та протягом цього часу в будинок не вселялася. Як на момент укладення спірної угоди, так і на час ухвалення рішення продовжує проживати та працювати в Італії.
Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України зазначені обставини мають приюдиційне значення, а тому не доказуються при розгляді даного позову
Крім того зміст довіреності, виданої 23 грудня 2003 р. ОСОБА_2. на ім'я ОСОБА_5, на яку посилається позивачка в обґрунтування своїх доводів, не свідчить про укладання між нею та відповідачем угоди про придбання ОСОБА_5 на її ім'я спірного будинку (чи якого-небудь іншого нерухомого майна) (а.с.137).
Матеріали справи не містять належних, достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог ОСОБА_2.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою того, що саме вона є покупцем будинку АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року.
Таким чином, суд з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов вірного висновку про відповідність оспорюваного договору вимогам ст.203 ЦК України, а тому обґрунтовано відмовив в позові за його безпідставністю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, які відповідають обставинам справи, а посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Отже, рішення суду першій інстанції є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді