Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Ушаков Т.С.
Україна
Іменем України
19 лютого 2009 року Справа № 2-а-848/08/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.
при секретареві Кірсановій М.В.
розглянула апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року у справі № 2-а-848/08 за позовом Державної екологічної інспекції в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава-Плюс» про стягнення збитків, і
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008р. у задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава-Плюс» про стягнення збитків відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права і просить постанову суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією в Луганській області 10 березня 2005 року був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Любава-Плюс», в якому зазначено, що в період з 25.03.2004 року до 10 березня 2005 року в порушення вимог п. 9 ст. 44 Водного Кодексу України відповідачем здійснювалося водокористування без спеціального дозволу у частині забору води в об'ємі 820 м.куб.
Відповідно акту від 10.03.2005 року правопорушення було виявлено 10.03.2005 року, з позовом до суду позивач звернувся 31.10.2007 року.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Державною екологічною інспекцією в Луганській області 10 березня 2005 року був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Любава-Плюс», в якому зазначено, що в період з 25.03.2004 року до 10 березня 2005 року в порушення вимог п. 9 ст. 44 Водного Кодексу України відповідачем здійснювалося водокористування без спеціального дозволу у частині забору води в об'ємі 820 м.куб.
На підставі зазначеного акту від 10 березня 2005 року про виявлене правопорушення позивач звернувся до суду з позовом від 06.09.2007 року, який надійшов до суду 31.10.2007 року.
Суд першої інстанції на підставі ст.250 Господарського Кодексу України прийшов до висновку, що позивачем заявлені позовні вимоги про застосування адміністративно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. І враховуючи приписи ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналося або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів суд дійшов до висновку, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Судова колегія не приймає доводів апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом першої інстанції строків звернення до суду з огляду наступне.
Зазначені позивачем збитки є адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст.239 Господарського кодексу України., які застосовуються до позивача як суб'єкта господарювання на підставі ст.238 цього Кодексу.
Розповсюдити на спірні правовідносини строки, передбачені ст.257 Цивільного кодексу України не є можливим, оскільки спірні відносини находяться за межами тих, що врегульовані Цивільним законодавством відповідно до ст.1 ЦК України, тому що вони засновані на реалізації суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Стягнення зазначеної позивачем суми врегульовано бюджетним законодавством.
Виходячи з характеру адміністративно-господарських санкцій колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності застосування строків зазначених санкцій, передбачених ст.250 ГК України.
Відмова в задоволенні позовних вимог зумовлена неналежним виконанням позивачем своїх владних повноважень.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 24 лютого 2009 року.
Керуючись ст.195, ст.196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1п.1, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів ,-
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава-Плюс» про стягнення збитків залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: